Адвокат з питань щодо дітей

У законодавстві нашої держави детально прописаний порядок проїзду (в’їзду і виїзду) громадян, іноземців та людей без громадянства, через державний кордон України.

Після розірвання шлюбу, або ж, припинення фактичних сімейних відносин, між батьками, у яких є діти, може виникнути суперечка, щодо дозволу на виїзд одного з них разом з дитиною за кордон України без супроводу другого з батьків. Такі суперечки часто виникають в тому випадку, коли той з батьків, з ким проживає дитина, має намір виїхати за кордон України на постійне місце проживання, або має намір регулярно їздити з дитиною на відпочинок і лікування за кордон.

Традиційно склалося, що після одруження дружина бере прізвище чоловіка. Звичайно, не всі сім’ї, особливо прогресивна молодь, дотримуються даних традицій, все залежить від їхніх особистих бажань, але все ж більшість подружніх пар мають більш консервативні погляди на описану ситуацію. Тому, коли у подружжя народжується дитина, він також отримує прізвище батька.

Після розлучення (добровільного через органи РАГСу, або судової процедури розірвання шлюбу) знову ж виникає питання у дружини про повернення власної дівочого прізвища, а з ним, нерідко, і питання про зміну прізвища дитини. Звичайно, вищеописана ситуація не є єдиною причиною зміни прізвища дитини, а причини для цього у кожного свої.

Сучасне сімейне законодавство вказує, що процедура зміни прізвища дитини може бути проведена двома способами – перший «добровільний», коли існує згода обох батьків на зміну прізвища, через органи РАГСу, і другий «примусовий», коли, відповідно, відсутня згода одного з батьків. Дана процедура проводиться в судовому порядку, з урахуванням кількості істотних обставин (наприклад, такі як вік дитини).

У житті кожної людини складаються досить різні обставини, причини і приводи для розірвання шлюбу, але результат – розлучення, завжди є неприємною подією в житті кожної людини. І не тільки тому, що сама по собі процедура розлучення має неприємний психологічний і моральний аспекти, але так само і тому, що після неї виникають різні суперечки щодо поділу майна, нажитого в шлюбі, аліментні спори, спори про порядок виховання та встановлення місця проживання дітей .

Питання, щодо участі батьків у вихованні та утриманні дитини після розлучення, були пріоритетними в усі часи, адже, фактично, дитина позбавлявся права на повноцінну сім’ю. Тому, найчастіше в судовому порядку батьки дитини встановлюють з ким із батьків дитина буде проживати, графік побачень з дитиною того з батьків, який проживає окремо, а також, аліментні зобов’язання щодо його змісту.

Судові процедури щодо встановлення місця проживання дитини та порядку участі того з батьків, хто проживає окремо у вихованні дитини, встановлення графіка зустрічей з дитиною, є дуже трудомісткими процесами, а тому відбирають багато сил і здоров’я, як фізичного, так і психологічного, а також вимагають значних матеріальних витрат. Судові процеси, пов’язані з долею дитини є дуже складними процедурами, так як вимагають надання суду значної кількості документів і доказів, а тому потребують кваліфікованого і досвідченого підході до них, а також їх чіткого тактичного планування.

Позбавлення батьківських прав – це крайній захід, який застосовується до батьків, систематично не виконують свої батьківські обов’язки, які зловживають алкогольними або наркотичними засобами, або засудженим за злочин проти дитини. Ініціатором такої процедури може бути не тільки другий з батьків, а й інші родичі, а також певні компетентні органи.

Позбавлення батьківських прав батька або матері, з юридичної точки зору, це складна процедура, і відноситься до категорії найскладніших справ, які зустрічаються не тільки в сімейному праві, але і в адвокатській практиці в цілому. Складність пов’язана не тільки з моральної складової процесу, а й з доказовою базою, яку необхідно надати суду для отримання позитивного рішення.

Встановлення батьківства в Україні проводиться в судовому порядку на підставі наданих доказів. Зазначене передбачено Сімейним кодексом України та може бути реалізовано шляхом подачі відповідної заяви до органів судової влади.

Встановлення батьківства в судовому порядку проводиться, коли:

Встановлення батьківства в судовому порядку проводиться, коли:

• батьки дитини не реєстрували шлюб між собою і біологічний батько відмовився від встановлення даного юридичного факту і визнання дитини шляхом звернення із заявою до органів ЗАГС;
• батьки дитини не реєстрували шлюб між собою і мати відмовилася спільно з батьком звертатися в ЗАГС із заявою про встановлення батьківства;
• дані про батька внесені до актового запису дитини зі слів матері.

Щоб розібратися у всіх нюансах даної сімейної проблеми самостійно, потрібно ознайомитися з масою нормативних документів. У середньостатистичної людини, діяльність якого не має ніякого відношення до юриспруденції, на це піде чимала кількість зусиль, особливо з огляду на, що дана категорія справ суміжно зі справами про оскарження батьківства.

У житті іноді так складаються обставини, що при народженні дитини, біологічним його батьком є ​​не та особа, яка в даний час знаходиться в подружніх чи інших відносинах з матір’ю дитини. При цьому, дані саме офіційного чоловіка заносять до актового запису і свідоцтво про народження дитини, як про батька. У разі, якщо офіційний чоловік усвідомлює, що він не є біологічним батьком дитини, але дані про нього як про батька вже вказані в актовому записі та свідоцтві про народження дитини, він може оспорити своє батьківство в судовому порядку.

Також, оспорити батьківство має право реальний біологічний батько дитини (людина, яка вважає себе реальним біологічним батьком), або мама дитини. Сімейним законодавством України передбачено право зазначених осіб оспорити батьківство людини, який вказаний в актовому записі та свідоцтві про народження дитини.

Усиновлення (удочеріння) – прийняття в сім’ю дитини на правах кровного зі всіма витікаючими звідси правами і обов’язками. Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей. Для батьків – це вища ступінь відповідальності за долю дитини і його повноцінний розвиток.

З юридичної точки зору це досить складний поетапний процес, який складається з цілого ряду складних, юридично значущих дій. Але саме цю багатоетапну процедуру необхідно провести для досягнення необхідного результату, а саме усиновлення дитини.

Процедура усиновлення чітко, по етапах прописана в законодавстві нашої держави, її остаточним етапом є – судовий розгляд справи про усиновлення. Саме тому, без професійної і грамотної адвокатської допомоги, практично неможливим є досягнення бажаного результату самостійно. Особливу складність представляють собою процеси усиновлення дитини з українським громадянством іноземними громадянами.