Виправдали клієнта у справі про умисне вбивство — довели відсутність умислу
Звичайні вихідні на природі. Компанія друзів вчергове збирається в мисливському господарстві. Хтось готує на кухні, хтось годує оленів, хтось іде пристріляти карабін на спеціально облаштованому для цього місці.
Наш клієнт попередив присутніх, що йде стріляти. Він виконав кілька пострілів на імпровізованому стрільбищі та пішов перевірити влучання. І виявив біля мішені тіло знайомого. Якимось чином чоловік опинився прямо у зону вогню і від отриманого поранення загинув на місці.
Клієнта звинуватили в умисному вбивстві. Йому загрожувало від 7 до 15 років позбавлення волі. І це попри відсутність будь-якого мотиву та дружні стосунки між клієнтом і загиблим. Розповідаємо, як ми побудували захист і чому суд ухвалив виправдувальний вирок.
У чому суть справи
Слідство кваліфікувало дії клієнта за ч. 1 ст. 115 КК України — умисне вбивство. Прокуратура наполягала, що клієнт:
- усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій з мисливською зброєю;
- передбачав можливість смерті людини;
- не бажав, але свідомо припускав настання таких наслідків;
- не переконався у відсутності сторонніх осіб у зоні вогню;
- проводив пристрілку в місці, яке не є офіційно обладнаним тиром.
Ситуація для клієнта виглядала складно. Факт пострілу з його зброї — беззаперечний. Факт смерті теж. Доводити невинуватість потрібно було в межах суб’єктивної сторони злочину. Тобто необхідно було довести, що він не мав жодного умислу на вбивство.
Що ми зробили для клієнта
Наша стратегія базувалася на одному ключовому принципі: довести, що клієнт фізично не міг бачити потерпілого в момент пострілу. Тому він також не міг ані бажати, ані свідомо припускати його смерть. Без доведеної суб’єктивної сторони склад умисного вбивства руйнується.
Тож ми ініціювали слідчий експеримент з використанням одягу загиблого та приладом нічного бачення через який проводилася пристрілка зброї. Це стало переломним моментом справи. Експеримент провели в умовах, максимально наближених до дня події. Результати були однозначними:
- клієнт не побачив манекен через приціл «Dedal-450»;
- поняті також бачили лише «темну пляму» або контури щита;
- спеціалісти підтвердили, що прилад не сприймає різницю кольорів за таких умов;
- прицільна сітка майже повністю закривала огляд самої мішені.
Висновок: побачити нерухому людину у футболці сірого кольору на тлі картонної мішені через цей приціл технічно неможливо.
Крім того, ми зібрали повну картину стосунків клієнта з потерпілим. Усі свідки — друзі компанії, єгері, власник господарства, і навіть дружина загиблого підтвердили виключно дружні стосунки та відсутність конфліктів між загиблим та нашим клієнтом.
Ще ми зробили важливий акцент на поведінці клієнта. До та після події вона була несумісна з умислом на вбивство:
- перед стрільбою клієнт попередив єгерів, що йде пристрілювати карабін;
- після виявлення тіла одразу повідомив усіх присутніх;
- нічого не чіпав на місці події та дочекався поліції.
Окремо ми також наголосили: у цій справі суд не вправі самостійно змінювати кваліфікацію з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 119 КК України (вбивство через необережність), при відсутності заявленого клопотання прокурора. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні злочину. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Доведення складу злочину — виключний обов’язок сторони обвинувачення, а не суду.
Що вирішив суд
Суд повністю погодився з нашою позицією та ухвалив виправдувальний вирок за ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України — за недоведеністю складу злочину в діях клієнта.
Ключові висновки суду:
- сторона обвинувачення не надала жодного доказу умислу — ані прямого, ані непрямого;
- мотив та мета протиправного заподіяння смерті не встановлені;
- стандарт доведення «поза розумним сумнівом» не дотримано;
- усі сумніви, відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, тлумачаться на користь обвинуваченого.
Суд також підтримав наш процесуальний аргумент: змінити кваліфікацію на вбивство через необережність (ст. 119 КК України) він не міг, оскільки прокурор такого клопотання не заявляв.
Ця справа доводить, що презумпція невинуватості — не формальність, а реальний механізм захисту, якщо ним правильно скористатися.
Захист клієнта здійснює радник Адвокатського обʼєднання «Mitrax», адвокат Олександр Нечвоглод.
Зіткнулися з необґрунтованим обвинуваченням? Зверніться до нас за контактами на цьому сайті — допоможемо побудувати ефективну стратегію захисту.
