Скасували штраф НБУ в 4,3 млн грн за «порушення, якого не було»
До нашого клієнта завітав з перевіркою Нацбанк. Інспектори зафіксували одне порушення, але штраф виписали за зовсім інше. При цьому клієнта оштрафували аж на 4,3 млн грн.
Як так сталося та що ми зробили, щоб виправити ситуацію? Розповідаємо у цьому кейсі.
Чому виник конфлікт
У червні 2024 року НБУ провів планову інспекційну перевірку діяльності нашого клієнта. Інспектори зафіксували порушення: у договорах не була зазначена денна процентна ставка та її розрахунок.
І це дійсно порушує п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування». Але далі сталася дивна річ.
НБУ застосував штраф за порушення зовсім іншої норми — п. 13 ч. 2 ст. 28 Закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Ця норма передбачає відповідальність за нездійснення розрахунку денної процентної ставки.
Різниця принципова. Одна справа — не вказати розрахунок у договорі, інша — взагалі його не зробити. НБУ встановив перше, а покарав за друге.
До того ж штраф за нездійснення розрахунку набагато більший. Він становить від 7 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів за кожен випадок. НБУ зафіксував 36 «епізодів». Тож компанію оштрафували на 4 284 000 грн.
Клієнту вдалося скасувати цей штраф у суді першої інстанції. Проте НБУ не погодився з рішенням та подав апеляційну скаргу.
Що ми зробили для клієнта
Нашою метою було залишити в силі рішення суду першої інстанції. Тому ми підготували ґрунтовні заперечення проти апеляційної скарги. Наша стратегія базувалася на кількох ключових аргументах.
- Нацбанк оштрафував клієнта за порушення, яке не було встановлене під час перевірки. Закон «Про фінансові послуги та фінансові компанії» окремо передбачає відповідальність за недотримання вимог до договору і за нездійснення розрахунку денної процентної ставки. Якщо регулятор встановив одне порушення, він має штрафувати саме за нього. Підміняти кваліфікацію на іншу норму зі значно більшим штрафом — незаконно.
- Насправді компанія клієнта розраховувала денну процентну ставку. Програмне забезпечення робило це для кожного договору позики та зберігало ці дані в базі. Споживач бачив цю інформацію у своєму особистому кабінеті, і лише після цього приймав рішення про укладення договору.
Суду надавалися зведені таблиці з результатами розрахунків по всіх 36 договорах, які перевіряв НБУ. Дані чітко показували: розрахунок існував, але не був прописаний безпосередньо в тексті договору.
- НБУ ототожнив два різні поняття. Регулятор свідомо чи несвідомо змішав «здійснення розрахунку» та «зазначення розрахунку у договорі». Перше — це фактичні дії з обчислення ставки. Друге — технічне оформлення цієї інформації в документі.
Щобільше, звіт про перевірку та довідка інспекторів не містили висновку про те, що компанія не здійснювала розрахунок денної процентної ставки.
Також ми звернули увагу суду, що порушення щодо незазначення ставки в договорі компанія усунула самостійно ще до перевірки.
У лютому 2024 року клієнт видав наказ про внесення змін до типового договору позики. В угоду додали пункт з порядком розрахунку денної процентної ставки. Тобто на момент перевірки навіть другого порушення вже не існувало.
Що вирішив суд
Перше засідання апеляції було непростим і тривало близько години. З боку НБУ було три представники. Колегія ставила питання обом сторонам та досліджувала наведені аргументи. Далі суд взяв паузу на детальне вивчення матеріалів справи.
На другому засіданні все вирішилося швидко. Після коротких дебатів колегія проголосила скорочений текст постанови. Апеляційний суд повністю підтримав нашу позицію та залишив рішення суду першої інстанції без змін. Рішення про скасування штрафу у майже 4,3 млн грн набрало законної сили з моменту проголошення постанови апеляційної інстанції.
Суд наголосив: «здійснення розрахунку» і «зазначення розрахунку» — не одне й те саме. НБУ безпідставно ототожнив ці дві різні дії та незаконно застосував стягнення.
Справу супроводжував Вадим Подольський, адвокат практики вирішення спорів.
