• Способи визначення порядку участі у вихованні дитини 
• Договірний порядок визначення порядку зустрічей із дитиною 
• Визначення способів участі у вихованні дитини органом опіки та піклування
• Визначення способів участі у вихованні й утриманні дитини в судовому порядку 

Нерідко складні стосунки між подружжям заважають нормальному спілкуванню з дитиною. Той із батьків, з ким залишаються діти після розлучення, чинить перепони для колишнього партнера. Або ж другий із батьків хоче бачити дітей саме тоді, коли зручно йому та не зважає на інтереси інших членів родини. Зараз через російську збройну агресію проти України ситуація в деяких сім’ях ускладнилась, адже багато жінок виїхали з дітьми за кордон. 

Вихід із несприятливої передусім для дитини ситуації – вирішити конфлікт у правовому полі, установити чіткий графік зустрічей і порядок участі у вихованні дітей або визначити місце проживання дитини. Як це правильно зробити – дізнаєтеся в цій статті. 

Способи визначення порядку участі у вихованні дитини 

Нагадаємо, що обоє батьків мають рівні права на спілкування з дитиною, і навіть воєнний стан не може їх обмежити. Ба більше, у того з батьків, хто проживає окремо від дитини, залишаються всі батьківські обов’язки в повному обсязі. Тож конфліктну ситуацію між батьками треба врегульовувати.

Для цього існує кілька способів: 

– договір; 

– заява до органу опіки; 

– позовна заява до суду. 

Обираючи спосіб захисту прав, варто зважати на конкретні обставини кожної ситуації, а також на інтереси дитини. 

Договірний порядок визначення порядку зустрічей із дитиною 

Якщо чоловік і дружина можуть самостійно дійти згоди щодо участі у вихованні дитини, договір буде найкращим виходом із ситуації. Що можна прописати в договорі: 

– місце проживання дитини; 

– участь батьків у її вихованні; 

– графік зустрічей із дитиною; 

– розмір і порядок сплати аліментів; 

– компенсацію інших витрат на дитину, наприклад на її лікування; 

– порядок зустрічей із бабусями, дідусями й іншими родичами; 

– інші питання щодо виховання дитини, які ви хочете зафіксувати в договорі. 

У разі згоди батьки можуть визначити в договорі дні та години зустрічей із дитиною, проведення канікул, візити до бабусь і дідусів, порядок сплати аліментів, фінансову участь у житті дитини, оплату навчання, гуртків, порядок проведення днів народжень, інших свят тощо. 

Якщо договір передбачає сплату аліментів, то в разі його невиконання аліменти можна стягнути на підставі виконавчого напису нотаріуса. 

Важливо, що в договорі не можна обмежувати права дитини та суперечити її інтересам. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України (далі – СКУ) дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання. 

Якщо обставини змінюються й договір потребуватиме змін, батьки можуть укласти додаткову угоду до основного договору. Вона, як і договір, має бути посвідчена нотаріально. 

Визначення способів участі у вихованні дитини органом опіки та піклування

Геть не кожне подружжя може домовитися в позасудовому порядку, тому способи участі у вихованні й утриманні дитини можна визначити за допомогою звернення до органу опіки та піклування при місцевій адміністрації. До них також можна звернутись, якщо хтось із батьків чинить перешкоди іншому у спілкуванні з дитиною. 

Підкреслимо, що відповідно до положень СКУ той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Звичайно, за умови, що таке спілкування не шкодить нормальному розвитку дитини. Для захисту своїх прав батько або матір може звернутися з відповідною заявою до органу опіки. 

У заяві потрібно описати обставини справи, за можливості надати докази того, що інший із батьків чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, запропонувати зручний для вас і дитини графік зустрічей. Також звернутися до органів опіки можна для визначення місця проживання дитини. 

Щоб з’ясувати причини конфлікту, а також задля якомога кращого забезпечення інтересів дитини працівники органу опіки проводять бесіду з батьками, перевіряють стан житлових умов, за потреби спілкуються з дитиною тощо. Під час винесення висновку органи опіки зважають на виконання батьківських обов’язків, стосунки батьків із дитиною, стан здоров’я тощо. 

Винесений висновок органів опіки є обов’язковим для виконання. Утім його можна оскаржити в судовому порядку. 

Визначення способів участі у вихованні й утриманні дитини в судовому порядку 

У разі, якщо хтось із батьків ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, договору або в інший спосіб чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні – необхідно звертатися до суду. 

У судовому порядку можна визначити як місце проживання дитини, так і способи участі в її вихованні, графік зустрічей, порядок утримання дитини тощо. Важливо, що звернутися до суду з позовом може як той із батьків, з ким проживає дитина, так і той, хто проживає окремо. 

Слід підкреслити, що графік не повинен заважати нормальному та звичному розпорядку дня дитини, а візити та зустрічі з батьками не мають негативно на неї впливати. Наприклад, якщо в сім’ї не налагоджений емоційний зв’язок і зустрічі призводять до стресу в дитини, суд може дозволити візити лише у присутності другого з батьків. 

Готуючись до подання позовної заяви, варто потурбуватися про доказову базу та надати певний перелік документів. Обставини, які потрібно доводити в судовому процесі, охоплюють як психоемоційний зв’язок між дитиною та батьками, так і матеріальний складник, як-от фінансова участь у житті дитини, належна сплата аліментів, оплата гуртків тощо. Тому для підкріплення власної позиції у суді батьку або матері варто надати якомога більше доказів на підтвердження належного ставлення до дитини та виконання своїх батьківських обов’язків. 

Такими доказами можуть бути: 

– договори зі школою, садочком, гуртками на підтвердження розпорядку дня дитини; 

– висновок психолога щодо стосунків дитини з батьком чи матір’ю; 

– попередні заяви до органу опіки та піклування щодо графіка зустрічей, якщо такі були; 

– фото та відео, що характеризують поведінку батька чи матері стосовно дитини; 

– довідку з державної виконавчої служби (ДВС) про заборгованість з аліментів, якщо така є; 

– довідки про стан здоров’я дитини, рекомендації лікаря щодо режиму сну, особливостей харчування; 

– показання свідків, які підтверджують вашу позицію;

– квитанції про купівлю продуктів, одягу, іграшок, оплату школи тощо, щоб підтвердити належне утримання дитини; 

– інші докази на підтвердження обставин справи. 

Якщо в конкретній ситуації другий із батьків перешкоджає у спілкуванні та вихованні дитини, до суду необхідно подати: 

– копії звернень матері чи батька в поліцію, якщо такі були; 

– листування, які підтвердять упереджене ставлення та вчинення перешкод у зустрічах чи спілкуванні з дитиною; 

– копії звернень до органу опіки, якщо такі були; 

– фото й відео, які фіксують поведінку матері чи батька дитини під час візитів; 

– висновок дитячого психолога; 

– показання свідків; 

– інші докази на підтвердження обставин справи. 

Список доказів може різнитися залежно від конкретної ситуації. Головне – не бути голослівним і доводити обставини документально. Суд буде визначати спосіб участі у вихованні дитини лише з урахуванням підтвердних фактів і виходячи з принципу якнайкращого забезпечення прав дитини. 

Рішення суду є обов’язковим для виконання. Тож за порушення порядку зустрічей із дитиною або перешкоджання спілкуванню за встановленим графіком передбачено покарання. Порушнику загрожуватиме штраф або навіть позбавлення волі за постійне умисне невиконання рішення суду. Тому такий спосіб захисту прав найефективніший. 

Що робити, якщо один із батьків проживає за кордоном? 

Важливо, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на повноцінні стосунки і пряме спілкування з обома батьками. Перебування чи проживання в іншій країні жодним чином не повинно обмежувати чи порушувати права як батьків, так і дитини. У разі, якщо батьки дитини проживають у різних країнах, доцільним буде визначити періоди поїздок до другого з батьків, проведення спільно канікул, подорожей тощо. Після побачення з дитиною, батьки зобов’язані гарантувати її повернення до місця постійного проживання та не допускати неправомірної зміни її місця проживання.