Спільна фізична опіка над дитиною в України: закон та судова практика

• Що таке спільне фізична опіка
• На чому ґрунтується спільна опіка: міжнародні і національні норми
• Як національні суди в Україні вперше застосували спільну опіку
• Коли можна застосувати спільну фізичну опіку
• Як батькам домогтися спільної фізичної опіки

У лютому 2024 року Верховний Суд ухвалив історичне рішення. Вперше в Україні застосували спільну фізичну опіку розлучених батьків над дітьми. Це світова практика, яка поки що не закріплена в українському законодавстві. 

У цій статті розповідаємо, що таке спільна фізична опіка над дитиною та як її встановити, якщо ви в Україні. 

Що таке спільне фізична опіка

Зазвичай при встановленні місця проживання дитини  українські суди вирішують так: діти живуть з кимось одним, а другий отримує право на «побачення». По суті, один з батьків стає «основним», а інший — мамою чи татом «вихідного дня».

Це створює дисбаланс. На когось одного щодня лягає вся відповідальність за дітей. Водночас дитина втрачає повноцінні стосунки з одним із батьків.

Інший шлях — це спільна фізична опіка. Це коли дитина живе почергово з кожним із батьків за певним графіком. Наприклад:

• тиждень з матір’ю, тиждень з батьком;
• два тижні з одним, два тижні з іншим;
• модель «2-2-3» — два дні з мамою, два дні з татом, три дні з мамою, а наступного тижня навпаки.

Тобто дитина проводить значну частину часу з кожним із батьків, а не живе постійно в одному місці. Цей вид опіки не передбачений в Сімейному кодексі України (далі — СК України). Але національні суди вже почали застосовувати її на практиці. 

На чому ґрунтується спільна опіка: міжнародні і національні норми

Хоча українське законодавство прямо не говорить про спільну фізичну опіку, цей механізм має правове підґрунтя. Мова йде про міжнародні договори, Конституцію та деякі норми наших національних законів. 

Конвенція ООН про права дитини 1989 року. Стаття 9 вказує, що дитина має право підтримувати особисті стосунки та прямий контакт з обома батьками на регулярній основі. Розлучення батьків не має означати розлучення дитини з кимось із них.

Гаазька конвенція 1996 року (Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей) ввела поняття «прав опіки». Ці права можуть здійснюватися батьками спільно або окремо. Конвенція визнає, що обидва батьки можуть мати рівні права опіки.

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 2015 року «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» також підкреслила важливість спільної опіки. Документ закликав країни-члени передбачити в сімейному законодавстві можливість спільної опіки над дітьми після розлучення. Звісно, на основі взаємної згоди батьків та в інтересах дітей.

Резолюція також наголосила: спільна батьківська відповідальність допомагає подолати гендерні стереотипи. Це руйнує уявлення, що матір «природно» краще підходить для виховання дітей, а батько — лише другорядний учасник. 

Українське законодавство також створює фундамент для спільної фізичної опіки, хоча й не визнає її на пряму: 

• Конституція України закріплює принцип рівності громадян (стаття 24): не може бути привілеїв чи обмежень за ознакою статі. Стаття 51 говорить, що кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Стаття 52 підкреслює —  діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним;
• СК України у ст. 7 повторює — жінка та чоловік мають рівні права та обов’язки у сімейних відносинах. Стаття 141 каже прямо, що мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі;
• Закон України «Про охорону дитинства» у ст. 12 наголошує, що кожен з батьків однаково відповідальний за виховання, навчання і розвиток дитини. Обидва батьки мають право й обов’язок виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток.

Тож Україна вже давно визнала принципи, на яких ґрунтується спільна фізична опіка. Фактично судова практика лише заповнила прогалину в законі. При цьому суд використав положення, які вже існують у нашій правовій системі.  

Як національні суди в Україні вперше застосували спільну опіку

Вперше згадки про саму можливість спільної фізичної опіки були зафіксовані ще у 2022-2023 роках. Зокрема, мова йде про рішення, прийняті у жовтні 2022 року по справі № 750/9620/20 та у лютому 2023 року по справі № 501/488/21.

У цих справах суд не встановив спільної фізичної опіки. Проте наголосив на можливості застосування такої моделі, якщо це доцільно у конкретних обставинах. 

Переломним моментом стало рішення Верховного Суду (далі — ВС)  від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19. Розлучені батьки не могли поділити опіку над трьома синами. Кожен вимагав визначити місце проживання дітей саме з ним.

Справа пройшла складний шлях. Суди приймали протилежні рішення: то визначали місце проживання з батьком, то з матір’ю, то намагалися «розділити» дітей між батьками. 

Але Верховний Суд вирішив інакше. Двоє молодших синів отримали право жити почергово з кожним із батьків за спеціальним графіком. Старший син 14 років має право самостійно обирати, де йому жити.

ВС обґрунтував своє рішення так:

• діти тривалий час жили тільки з батьком і втратили тісний контакт з матір’ю. Звісно, вони звикли до батька і навіть говорили, що хочуть залишитися з ним. Але суд зрозумів, що це просто наслідок відсутності поряд матері протягом довгого часу;
• діти потребують і материнської турботи, і батьківського виховання. Тільки поєднання обох форм піклування формує гармонійну особистість. Дитина має право на обох батьків;
• ВС відмовився від моделі «переможець-переможений». Адже це створює конфлікт. Натомість спільна опіка — це співпраця, де обидва батьки залишаються рівноправними учасниками життя дитини.

Суд також звернув увагу на важливість спільного проживання братів. Троє хлопців мають емоційний зв’язок, підтримують один одного, хочуть бути разом. І це теж інтереси дитини, які треба враховувати.

Коли можна застосувати спільну фізичну опіку

Спільна фізична опіка не завжди є вдалим рішенням. Її не можна застосовувати автоматично для будь-яких випадків. Це складна модель, яка працює лише за певних умов. ВС у своїх рішеннях окреслив, коли вона можлива, а коли — категорично ні.

Тож спільна опіка можлива та бажана за таких обставин:

• обидва батьки адекватні та здатні піклуватися про дитину. Мають належні житлові умови, стабільний дохід, стан здоров’я та час для дитини;
• батьки живуть недалеко один від одного. Це важливо. Дитина має зберегти звичне оточення — ту саму школу, садочок, секції, друзів. Якщо один батьків живе в Києві, а інший у Львові — почергове проживання навряд чи можливе;
• дитина має гарні стосунки з обома батьками. Якщо дитина роками не бачила одного з батьків, боїться його або категорично не хоче з ним спілкуватися, то спільна опіка не найкращий варіант;
• батьки здатні до належної співпраці. Це, мабуть, найважливіша умова. Батьки не мають бути кращими друзями, але вони повинні вміти домовлятися, обговорювати важливі питання та не налаштовувати дитину один проти одного;
• вік та стан здоров’я дитини дозволяють таку модель. Суд враховує, чи зможуть обидва батьки забезпечити необхідний догляд дитині з огляду на її вікові та інші потреби.

Водночас спільна фізична опіка неможлива, якщо стало відомо про домашнє насильство, залежності та психічні розлади, «викрадення» дитини одним з батьків та ухилення від виконання батьківських обов’язків. Встановити таку опіку також не вийде, якщо батьки постійно конфліктують між собою.    

Усі ці моменти суд досліджує під час розгляду справи. Крім того, враховується бажання самих батьків. Чи хоче кожен із них, щоб дитина почергово жила з обома? Чи готові вони до цього? Це має бути не просто формальна згода, а реальна готовність.

Велике значення має висновок органу опіки та піклування. Фахівці мають обстежити умови проживання у кожного з батьків, поспілкуватися з дитиною, проаналізувати ситуацію та дати обґрунтований висновок про доцільність спільної опіки.

Враховується також і думка дитини. Якщо дитині 10+ років, суд обов’язково вислуховує її думку. Хоча це не означає, що бажання дитини автоматично ляже в основу судового рішення.

Як батькам домогтися спільної фізичної опіки

Якщо ви вважаєте, що спільна опіка — це найкращий варіант для вашої дитини, є два шляхи. Договірний та судовий. Домовитися — це ідеальний варіант. Якщо ви з колишнім партнером здатні до діалогу, можна взагалі уникнути суду.

Вам потрібно укласти договір про здійснення батьківських прав (ст. 157 СК України). У цьому документі ви детально прописуєте:

• графік проживання дитини з кожним із батьків;
• як ви розподіляєте канікули, свята, дні народження;
• як передаєте дитину (місце, час, хто забирає);
• як вирішуєте інші важливі питання — здоров’я, освіта тощо.

Такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Проте він працює, лише якщо батьки готові його дотримуватися. Якщо один порушує договір, вам  доведеться йти до суду.

Також якщо ви не можете домовитися або колишній партнер відмовляється від співпраці, встановити спільну фізичну опіку можна тільки через суд. Але тут є нюанси. 

• У позові слід чітко зазначити прохання застосувати модель спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у кожного із батьків.
• Необхідно запропонувати конкретний графік проживання. А також пояснити, чому саме такий розподіл часу відповідає інтересам дитини.
• Слід підготувати докази того, що ви можете забезпечити дитині необхідні умови. Вам потрібно отримати позитивний висновок органу опіки та піклування.
• Акцентуйте на інтересах дитини та не намагайтеся «очорняти»   іншого з батьків. Важливо показати суду, що ви готові до співпраці заради інтересів дитини.

Справи про визначення місця проживання дитини та спільну опіку —   одні з найскладніших у сімейному праві. Тож якщо ви переживаєте розлучення і не можете домовитися щодо дітей, залучіть досвідченого сімейного адвоката. Якщо вам потрібна консультація, зверніться до нас за контактами на цьому сайті.