Більшість українців вважають домашнього улюбленця повноцінним членом сім’ї. Тому при розлученні постає болюче питання: а з ким залишиться улюблений кіт, собака чи кролик?
У цій статті розповідаємо, як українські суди «ділять» домашніх тварин між колишнім подружжям та що на це впливає.
Який статус має домашня тварина за законом
Багатьом це не сподобається, але з юридичного погляду домашня тварина в Україні — це річ. Тобто особливий об’єкт цивільних прав, до якого застосовується правовий режим речі. Це прямо встановлено у ст. 180 Цивільного кодексу України.
Які ще норми тут працюють?
- Стаття 7 Закону України «Про тваринний світ» дозволяє приватну власність на об’єкти тваринного світу та вимагає підтвердження законності їх набуття документами. Наприклад, договором купівлі-продажу, документами про обмін, спадкування тощо.
- Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює правила поводження з тваринкою, але не змінює її правового статусу як об’єкта.
- Стаття 60 Сімейного кодексу України працює вже на стадії розлучення — все майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. У тому числі й тварини.
Звідси випливає принциповий висновок, який часто стає несподіванкою для подружжя. Питання «з ким буде жити собака» не вирішується за тими ж правилами, що й питання «з ким буде жити дитина». Бо спір про тваринку — це майновий спір про неподільну річ.
Цей підхід яскраво ілюструє постанова Миколаївського апеляційного суду у справі № 490/2834/21 від 7 лютого 2024 року. Суд поділив між подружжям автомобіль Suzuki Jimny, пральну машину, холодильник, мультиварку, робот-пилосос — і… кішку.
До слова, в окремих європейських правопорядках підхід інший. Там законодавство та судова практика відійшли від суто майнового погляду й визнають тварину живою істотою з особливим правовим статусом. Проте не завжди впливає на поділ домашніх улюбленців при розлученні.
- Німеччина прямо встановлює, що юридично тварини не є речами. Але при розлученні тваринку все одно передають одному з подружжя як майно;
- Франція визнає тварин живими істотами, наділеними чутливістю. Проте під час розірвання шлюбу ділить їх так само як і майно;
- Іспанія закріплює статус тварин як «живих істот, наділених сприйнятливістю». І саме в цій країні при розлученні чи окремому проживанні суд зобов’язаний вирішити питання опіки над тваринкою з урахуванням інтересів членів сім’ї та потреб самого улюбленця. Також суди встановлюють графік «побачень» та порядок оплати утримання. А ще закон прямо передбачає можливість спільної опіки над тваринкою після розлучення.
Україна поки що не приєдналася до цього підходу. Наші суди послідовно застосовують до домашніх тварин режим речі, лише з певними застереженнями щодо поводження з ними.
Три моделі поділу: як це виглядає у реальних справах
Українські суди не мають єдиного «шаблону» для поділу улюбленців. Натомість у практиці склалися три різні моделі, кожна з яких застосовується залежно від обставин та доказів, які надали сторони. Розберемо їх на конкретних прикладах.
Передача тварини одному з подружжя
Це найпоширеніший варіант. Суд визначає, хто з пари залишається власником тваринки, а другому або виплачується грошова компенсація, або передається інше майно у межах загального поділу.
Класичний приклад — постанова Верховного Суду у справі № 490/6121/15-ц від 11 жовтня 2018 року. Йшлося про собаку породи кане-корсо на кличку Тамерлан. Апеляційний суд виділив улюбленця у власність дружині. Верховний Суд з цим погодився. Ключовими аргументами стали документальне підтвердження права власності та фактичне проживання тваринки з конкретною людиною.
Визнання права на ½ ідеальну частку улюбленця за кожним з подружжя
Це варіант, коли суд формально визнає тваринку спільною сумісною власністю та «на папері» ділить її навпіл. У справі № 712/2218/17 Соснівський районний суд м. Черкаси 17 травня 2017 року встановив, що йоркширський тер’єр Abigal de Pule є спільним сумісним майном подружжя.
У порядку поділу суд визнав за кожним із подружжя право власності на ½ ідеальну частку цієї собаки. Обидва з пари офіційно залишилися власниками улюбленця.
На жаль, у такій моделі суд не визначає, як саме колишнє подружжя має «користуватися» спільною тваринкою. Це залишається на їхній розсуд. І неважко здогадатися, що це часто веде до нових конфліктів.
Право на ½ ідеальну частку + встановлення порядку користування
Це сценарій, який потенційно дозволяє врахувати інтереси обох сторін. В цьому сенсі показовою є логіка Прилуцького міськрайонного суду у справі № 742/2687/17 від 26 грудня 2017 року.
Спочатку суд визнав за кожним із подружжя право власності на ½ ідеальну частку померанського шпіца Лакі та двох цуценят. Потім встановив порядок користування — по тижню в кожного за місцем їх проживання.
Як суд обирає модель у конкретній справі? Це залежить від кількох факторів:
- хто документально зазначений власником тварини;
- чи доведено, що її купили за спільні кошти саме у шлюбі;
- з ким тваринка фактично проживала останні роки;
- чи готові колишнє подружжя співпрацювати у питаннях користування;
- чи має взагалі кожен із подружжя бажання залишити улюбленця собі.
Якщо ви рішуче налаштовані боротися за домашнього улюбленця, то варто знати, які докази допоможуть схилити рішення на вашу сторону. Про це і поговоримо далі.
Що впливає на рішення суду
Насамперед суду потрібно розуміти, коли ви придбали тваринку та за чиї кошти. Якщо ви набули її за час шлюбу за спільні гроші, тоді є підстави для поділу.
Нагадуємо, що в більшості випадків доходи чоловіка та дружини під час шлюбу вважаються спільними. Навіть якщо один з пари не працює.
Якщо ж улюбленець з’явився у вас ще до шлюбу або дістався в подарунок одному з подружжя — поділу не буде. В цьому випадку тваринка залишається особистою власністю. Підтвердити обставини набуття можна різними документами:
- договором купівлі-продажу;
- документами від заводчика чи розплідника;
- чеками, банківськими виписками, відомостями з ветеринарного паспорта.
Звісно, буває і так, що улюбленця придбали без жодних документів. Тоді доводити походження доведеться через інші непрямі докази.
Що буває, коли таких доказів немає? Це наочно показує постанова Дніпровського апеляційного суду у справі № 173/1671/23 від 12 грудня 2024 року. Один із подружжя вимагав з іншого 25 000 грн грошової компенсації за спільну собаку. Але документів про купівлю не було.
У судовому засіданні сторони взагалі не змогли відповісти на запитання: де саме та за яку суму вони придбали собаку, бо це було ще у 2016 році. Тому апеляційний суд скасував рішення першої інстанції у частині стягнення компенсації за собаку.
Окрім підтвердження походження, суд може враховувати й інші обставини. Серед них:
- хто фактично доглядав за тваринкою — годував, вигулював, водив до ветеринара, оплачував щеплення та лікування;
- з ким тваринка проживала тривалий час до моменту розлучення;
- хто має належні умови для подальшого утримання — простір, час, фінансові можливості;
- чи не було випадків неналежного поводження з тваринкою з боку одного з подружжя.
Як це працює — добре видно з тієї самої справи Верховного Суду № 490/6121/15-ц щодо поділу кане-корсо Тамерлана. Апеляційний суд не просто констатував, що дружина є власницею за документами. Він окремо звернув увагу на те, що собака тривалий час проживав саме з нею.
Тобто фактичне піклування стало додатковим аргументом на користь передачі тваринки конкретній людині. І це логічно. Якщо хтось із подружжя роками займався улюбленцем, було б несправедливо передавати тваринку іншій стороні лише на підставі формальних документів.
Спори про поділ домашніх тварин при розлученні — це не суто майнові питання. Вони завжди мають емоційний складник, і саме тому потребують професійного юридичного супроводу.
Якщо ви проходите через розлучення, і боротьба за улюбленця — одне з ваших ключових питань, адвокати Mitrax допоможуть зібрати докази, обрати правильну стратегію та довести у суді ваше право залишитися з тваринкою. Зверніться до нас за контактами на цьому сайті.
(Поки оцінок немає) 
Loading... 
Цивільні спори 
