Спільна батьківська опіка в Україні: що кажуть суди та закон

• Що таке спільна фізична опіка батьків над дитиною
• Ключові рішення Верховного Суду про спільну опіку
• Коли суд відмовляє у спільній опіці
• Що пропонують законопроєкти щодо спільної батьківської опіки 

«Дитина живе з мамою, а з татом гуляє у вихідні». Донедавна саме так виглядала стандартна модель спілкування розлучених батьків зі своєю дитиною. 

Зараз все змінюється. Верховний Суд формує практику, за якою дитина може почергово жити з обома батьками після їх розлучення. У цій статті розбираємо найважливіші актуальні рішення ВС про спільну опіку та перспективні законопроєкти у цій сфері.

Що таке спільна фізична опіка батьків над дитиною

Це коли дитина після розлучення почергово проживає з кожним із батьків. Тиждень з мамою, тиждень з татом. Або ж будні з батьком, вихідні з матір’ю. Точний графік проживання дитини з батьками залежить від конкретної ситуації. 

Головна відмінність цієї моделі — вона не розділяє батьків на «головного» та «другорядного». Обоє беруть рівну участь у щоденному житті дитини. І так само спільно вирішують питання щодо виховання, навчання, лікування тощо. 

Проте головна мета спільної опіки — далеко не боротьба за рівність батьків. Передусім цей підхід  забезпечує найкращі інтереси дитини.

Що ця модель реально дає:

• співпрацю між батьками замість постійного «перетягування канату»;
• зменшення суперечок, бо немає «переможця» і «переможеного»;
• стабільні стосунки дитини і з мамою, і з татом;
• мінімум конфліктів, які зазвичай виникають навколо «побачень»;
• залученість батька на тому рівні, що й участь матері у вихованні дитини. Руйнується поширений міф про пріорітет прав матері щодо дітей.  

Звісно, спільна фізична опіка можлива не завжди. Багато залежить від батьків. Зокрема, чи можуть вони:

• нормально домовлятися та координувати свої дії;
• створити дитині прийнятні умови з обох сторін;
• проживати максимально близько один до одного, щоб не порушувати звичне середовище дітей.

Крім того, наразі Сімейний кодекс України взагалі не регулює спільну батьківську опіку. Але Верховний Суд все одно активно формує цю модель. І саме завдяки практиці ВС вона перетворюється з теоретичної концепції на реальний інструмент захисту інтересів дитини.

Ключові рішення Верховного Суду про спільну опіку

Перше рішення, яким Верховний Суд призначив спільну фізичну опіку — це постанова від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19. Саме воно стало переломним для української практики.

Ситуація була наступна. Розлучені батьки трьох синів не могли визначитися, з ким мають жити їх діти. Кожен наполягав, що саме з ним. Справа кілька разів переходила між інстанціями, де приймалися протилежні рішення. 

У підсумку ВС таки визначив графік проживання кожної дитини з батьками. Двоє молодших дітей мають почергово жити з батьком та матір’ю, а старший 14-річний син сам обирає, де йому проживати.

Чому в цій справі ВС дійшов саме до такого рішення? Бо тут існували всі передумови для встановлення такої моделі. По-перше, сторони в процесі вже обговорювали мирову угоду саме зі спільною опікою. Просто не дійшли згоди щодо деяких умов. По-друге, орган опіки та піклування підтримав цю модель як доцільну.

Також ВС окреслив, які обставини суд має врахувати при визначенні почергового проживання дитини за такою моделлю:

• бажання обох батьків і дитини;
• стабільність відносин дитини з кожним із них;
• наявність часу, можливостей і безпечних умов для догляду;
• близьке розташування місць проживання батьків.

Окрім позиції органу опіки та піклування з приводу доцільності спільної батьківської опіки, суд також може враховувати висновки психолога. І ці висновки можуть розходитися. Один спеціаліст вважатиме, що дитині краще мати одне стабільне місце проживання, інший — що для неї важливіше зберегти повноцінний контакт з обома батьками. Варто бути до цього готовими.

Після переломного рішення 2024 року практика почала розвиватися далі.

Постанова ВС від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21. Тут спір щодо місця проживання дитини тривав роками. Дитина жила з батьком, мати намагалася її «повернути», були заяви в поліцію і взаємні звинувачення. Але ВС встановив, що у сторін вже існував проєкт договору з порядком почергового проживання. Це і стало вирішальним. 

Суд призначив поділ батьківського часу: будні з батьком, а з п’ятниці до понеділка — з матір’ю. Окремо ВС підкреслив, що в умовах воєнного стану така модель особливо корисна, бо допомагає батькам співпрацювати, а не конфліктувати.

Постанова ВС від 18 грудня 2024 року у справі № 381/2182/22. Цю справу ВС направив на новий розгляд. Причина — суди нижчих інстанцій встановили, що в обох батьків створені фактично рівні умови проживання, але навіть не розглядали можливість спільної фізичної опіки. ВС чітко вказав: якщо є передумови для такої моделі, суд зобов’язаний хоча б оцінити її доцільність.

Постанова ВС від 5 березня 2025 року у справі № 199/7566/22. Тут ВС зробив принциповий висновок: якщо у позові заявлено вимогу про визначення місця проживання дітей, суд може застосувати модель спільної опіки. Це не вихід за межі позовних вимог, а застосування принципу найкращих інтересів дитини.

Коли суд відмовляє у спільній опіці

Поряд із рішеннями «за» у практиці ВС з’являється і протилежна лінія. Зокрема, деякі свіжі постанови показують, що спільну опіку не можна призначати автоматично. 

Чи не найпоказовіша з них — постанова ВС від 14 січня 2026 року у справі № 759/3051/23. Апеляція призначила почергове проживання дитини з кожним із батьків по два тижні. Верховний Суд цю постанову скасував і залишив у силі рішення першої інстанції про проживання дитини з батьком. Які були причини:

• сторони взагалі не заявляли вимоги про спільну опіку;
• не було доказів доцільності такої моделі (як розподілити батьківський час, чи дозволяють умови та фінанси);
• орган опіки та піклування у своєму висновку не розглядав питання спільної опіки.

Аналогічну позицію ВС зайняв і в постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 202/2883/22. Тож практика неоднорідна. Ба більше, залишається спірним питання, чи може суд призначити спільну опіку без прямої вимоги сторін. 

Тож суди нижчих інстанцій поки ставляться до цієї моделі обережно. І в таких ситуаціях більш доцільним може бути направлення справи на новий розгляд. Щоб суди нижчих інстанцій повноцінно дослідили можливість, доцільність і наслідки застосування спільної опіки. Як приклад такого обережного підходу можна навести постанову ВС від 18 грудня 2024 року у справі № 381/2182/22.

Що з цього випливає практично? Якщо хочете домогтися спільної опіки в суді, не сподівайтесь, що судді самі застосують цю модель. Чітко формулюйте позовні вимоги про почергове проживання дитини, готуйте докази та працюйте з органом опіки та піклування. 

Але без сильної юридичної підготовки позитивний результат малоймовірний. Тому краще працювати з сімейним адвокатом, який має досвід саме в цій категорій спорів.

Що пропонують законопроєкти щодо спільної батьківської опіки 

Поки що ця модель не врегульована, але у Верховній Раді вже зареєстровано два законопроєкти, які мають це виправити:

• № 12123 від 15.10.2024 — пропонує доповнити статтю 161 Сімейного кодексу України можливістю встановлювати спільну опіку з почерговим проживанням дитини;
• № 12132 від 17.10.2024 — пропонує зробити цю модель основною після розлучення.

Фахівці сприйняли ці ініціативи позитивно, але законопроєкти потребують доопрацювання. До того ж зараз пріоритет законотворців — це новий Цивільний кодекс України. Тому ці ініціативи фактично на паузі.

Але прийняття будь-якого з цих законопроєктів прискорило б розгляд сімейних спорів і реально зрівняло б права батьків. Зокрема, тоді участь батька у вихованні дитини  буде такою ж повноцінною, як і матері.

Якщо ви маєте спір щодо проживання дитини або хочете домогтися почергового проживання — вам знадобиться досвідчений адвокат з сімейного права, який знає актуальну практику ВС. Потрібна консультація або супровід? Зверніться до нас за контактами на цьому сайті.