Спільна фізична опіка над дитиною потроху стає трендом навіть в Україні. Усе більше батьків хочуть, щоб після розлучення діти жили почергово з кожним із них. Але між цим бажанням та реальним судовим рішенням — багато нюансів, про які мало хто говорить вголос. Розбираємо, як суд розглядає такі справи на практиці і як до цього правильно підготуватися.
Чи може суд призначити спільну батьківську опіку без вашої вимоги
Ситуація в суді: розлучені батьки заявляють протилежні вимоги до визначення місця проживання дитини. Мати хоче, щоб дочка або син жили з нею, а батько просить залишити дитину йому. Про спільну опіку ніхто з них не згадує. Чи може суд призначити цю модель за власною ініціативою?
Поки що однозначної відповіді не дав навіть Верховний Суд. Ба більше, у його практиці є дві протилежні лінії.
У постанові від 5 березня 2025 року у справі № 199/7566/22 ВС сказав: застосування цієї моделі поділу батьківського часу не є виходом за межі позовних вимог. Це просто реалізація принципу найкращих інтересів дитини. Іншими словами — суд може призначити спільну опіку батьків, навіть якщо сторони про це прямо не просять.
Проте постанова ВС від 14 січня 2026 року у справі № 759/3051/23 говорить інше. Тоді Верховний Суд скасував почергове проживання дитини, яке суди нижчих інстанцій встановили без вимоги сторін.
Логіка зрозуміла:
- батьки не просили про таку опіку;
- жодних доказів на користь цієї моделі ніхто не надав;
- це питання навіть не розглядалося органами опіки та піклування.
Тож чи може суд призначити спільну опіку без відповідної вимоги сторін? Наразі це питання залишається дискусійним.
Водночас навіть у перших прецедентних рішеннях про спільну опіку батьки не просили її призначати. Але в тих справах були вагомі передумови для застосування саме такого підходу. Ключові рішення ВС ми детально розібрали у цій статті.
Тому висновок простий: хочете спільну фізичну опіку — не розраховуйте на ініціативу суду. Заявляйте ці вимоги прямо у позові.
Що враховує суд при встановленні спільної батьківської опіки
Припустимо, ви чітко прописали в позові вимогу про почергове проживання дитини. Як ситуацію оцінюватиме суд? На які моменти він дивитиметься, щоб сказати «так» або «ні»? З практики ВС можна виділити кілька груп критеріїв.
Особисті якості та готовність батьків. Сюди входить:
- бажання та можливість обох батьків включатися у життя дитини на постійній основі. Спільна опіка означає, що участь батька у вихованні дитини та участь матері у вихованні дитини — реально рівні;
- належне виконання батьківських обов’язків кожною стороною;
- здатність батьків співпрацювати між собою попри розлучення.
Останнє — особливо важливо. Якщо ви з колишнім партнером не можете спокійно домовитися про прості речі, суд може не призначити спільну фізичну опіку. З іншого боку є випадки коли така модель встановлювалася навіть попри конфлікт батьків, але за умови, що обидва належно виконують свої батьківські обов’язки.
Умови для дитини. Суд оцінює:
- безпечні та належні житлові умови в обох батьків;
- наявність часу для догляду за дитиною — графік роботи, навантаження, інші обов’язки;
- близькість місць проживання батьків.
Останній пункт теж важливий. Якщо мати живе в Києві, а батько — у Львові, почерговий графік проживання дитини з батьками практично нереальний. Дитина просто не зможе нормально ходити до школи, на гуртки, завести друзів та в цілому мати стале середовище.
Фінансові можливості. Обидва батьки повинні мати стабільний дохід і здатність утримувати дитину
Сама дитина та її оточення. Що тут важливо:
- бажання дитини, якщо її вік дозволяє його врахувати (з 10 років суд обов’язково вислуховує думку дитини);
- стабільність стосунків з кожним із батьків;
- попередні домовленості між батьками. Наприклад, прописаний проєкт договору про порядок виховання.
І окремо — два критерії, які мають особливу вагу. Це висновок психолога та позиція органу опіки та піклування щодо доцільності такої моделі для конкретної дитини. Чому це важливо?
Бо спільна опіка — це не тільки про юридичну рівність батьків. Передусім це про реальний психологічний добробут дитини. І саме психолог та органи опіки можуть оцінити: чи готова конкретна дитина жити на дві домівки. І вже на основі цих висновків суд може прийняти аргументоване рішення в найкращих інтересах дитини.
Чому суди досі обережні зі спільною фізичною опікою
Практика ВС поступово розвивається, відповідні законопроєкти вже також існують — спільна опіка має ось-ось стати нормою. Але фактично суди нижчих інстанцій не поспішають її застосовувати. Чому?
Причин кілька:
- немає прямого регулювання в законі — судді змушені орієнтуватися лише на постанови ВС;
- модель нова для української практики, тож суддям бракує напрацьованих підходів;
- залишається процесуальне питання щодо меж позовних вимог;
- органи опіки в різних регіонах мають різні підходи до таких справ;
- дитячі психологи також можуть давати протилежні висновки;
- оцінити інтереси дитини в кожній конкретній ситуації об’єктивно складно.
Що це означає для вас? По-перше, готуйтеся, що справа займе час. Не факт, що вона вирішиться на вашу користь в суді першої інстанції. Тож доведеться йти в апеляцію або навіть в касацію.
По-друге, навіть бездоганна доказова база не гарантує результат. Конкретний суддя може просто не наважитися застосувати модель, з якою раніше не працював.
Окремо варто сказати про психологів. Бо саме їх позиція інколи стає вирішальною в спорі щодо місця проживання дитини.
На практиці трапляються ситуації, коли два дитячі психологи висловлюють протилежні думки щодо спільної опіки як моделі загалом. Навіть не оцінюючи конкретну сімейну ситуацію.
Один каже, що для психіки дитини шкідливо мати дві домівки. Інший — що головне зберегти повноцінний контакт з обома батьками, а кількість адрес вторинна.
Що з цього виходить? На рішення суду впливає не лише норми права, а й суб’єктивні оцінки експертів. Тож тут потрібна сильна юридична підготовка позиції, ретельний підбір доказів і експертних висновків. Це може забезпечити досвідчений сімейний адвокат, який знає, як працювати з усіма цими нюансами одразу.
Як підготуватися, щоб отримати спільну батьківську опіку
Ця модель не призначається автоматично. Тому до суду треба прийти зі сформованою позицією та повним пакетом доказів. Що збирати:
- висновок про належні житлові умови — акт обстеження органом опіки та піклування;
- підтвердження стабільного доходу;
- докази реальної участі у житті дитини — листування з вчителями, фото, медичні картки;
- запропонований графік розподілу батьківського часу;
- висновок психолога щодо доцільності такої моделі для вашої дитини;
- аргументи, чому саме така модель відповідає її інтересам.
Але пам’ятайте, позиція Верховного Суду щодо спільної опіки активно формується — практика змінюється навіть протягом одного року. Тому надійніше одразу залучити досвідченого адвоката з сімейного права, який не лише знає актуальні рішення ВС, а й розуміє, як правильно побудувати позицію саме під вашу ситуацію. Потрібна консультація або супровід? Зверніться за контактами на нашому сайті.
