Виконання зобов’язання. Способи забезпечення виконання зобов’язань

Бездоганне виконання умов угод, контрактів та інших юридичних документів у сучасному глобалізованому світі стає запорукою стабільності в економічних та правових відносинах. У цій статті ми розглянемо, зокрема, способи забезпечення виконання зобов’язань, які допомагають сторонам уникнути можливих порушень і конфліктів, зберігаючи взаємовигідні відносини. Забезпечення виконання зобов’язань – це складний і важливий аспект у сучасних умовах економічної взаємодії. Незалежно від галузі та масштабів діяльності, здатність ефективно забезпечувати виконання зобов’язань може вирішити багато проблем і сприяти побудові довгострокових та надійних партнерських відносин.

Виконання зобов’язань, згідно з українським законодавством – це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов’язання, по своїй суті є правочином. Фактично – це виконання обов’язкових дій, передбачених угодами, контрактами, договорами, законами або іншими юридичними актами. Це відображається в здійсненні конкретних дій, наданні послуг, передачі майна, сплаті грошей тощо з урахуванням встановлених угодою або законом умов і строків.

Зобов’язання повинні бути здійснені належним чином та відповідно до встановленого терміну згідно з чинним законодавством або угодою. Одностороння відмова від виконання зобов’язання, так само як і одностороння зміна умов угоди, зазвичай не допускається, за певними передбаченими законодавством винятками. 

Виконання зобов’язань, що виникають з договору, може бути покладено цілком або частково на третю особу, якщо це передбачено встановленими нормами або якщо третя особа пов’язана з однією зі сторін адміністративною підпорядкованістю або договором. Тоді відповідальність за неналежне виконання або невиконання зобов’язання буде нести сторона договору, з якого виникло. Якщо законодавством прямо не передбачено, що безпосередній виконавець повинен нести цю відповідальність. 

Виконання зобов’язань повинно відбуватися у встановлений строк. Якщо такий строк не зазначено у договорі, кредитор може вимагати виконання зобов’язання, а боржник – його здійснити у будь-який момент. Місце виконання зобов’язання визначається договором або законом. Втім, зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Засоби забезпечення виконання зобов’язань

Засоби забезпечення виконання зобов’язань представляють систему заходів, які використовують учасники договірних відносин для впливу один на одного з метою належного виконання завдань, передбачених угодою, або дотримання визначених меж поведінки. Це здійснюється шляхом створення загрози вжиття певних дій зі сторони кредитора, що може призвести до негативних майнових наслідків для боржника.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України існують такі види забезпечення виконання зобов’язань:

• неустойка;
• порука;
• гарантія;
• застава;
• притримання;
• завдаток;
• право довірчої власності.

Кожен з цих видів забезпечення виконання зобов’язань має спільні з іншими риси. Зокрема, всі вони спрямовані на спонукання боржника виконати свої обов’язки у повному обсязі та належним чином. Зазвичай через можливість негативних наслідків для нього, зазвичай майнового характеру. 

Також засоби забезпечення виконання зобов’язань попереджають негативні наслідки для кредитора, які можуть настати для нього внаслідок порушення зобов’язань боржником.

Забезпечення виконання зобов’язань здійснюється у письмовій формі, інакше воно буде вважатися нікчемним. 

Розберемо основні характеристики кожного засобу забезпечення виконання зобов’язань.

Неустойка (штраф, пеня) являє собою суму грошей або іншого майна, яку боржник має передати кредитору у випадку порушення ним зобов’язання. Цим терміном є визначена законом або угодою сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору, якщо він не виконує чи неналежним чином виконує зобов’язання, зокрема, якщо відбувається затримка у виконанні. 

Зокрема, штраф – це форма неустойки, розрахована у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пеня – це неустойка, розрахована у відсотках від суми грошового зобов’язання, яке не було вчасно виконане, за кожен день прострочення виконання. 

Застосування неустойки (штрафу, пені) можливе лише у випадку дійсної вимоги. Кредитор не має права стягувати неустойку (штраф, пеню), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

Порука – це договір одностороннього характеру, який виникає за згодою сторін і передбачає зобов’язання третьої особи повністю або частково відповідати за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником перед кредитором.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 

Поручитель несе відповідальність перед кредитором в тому самому обсязі, що і боржник, зокрема включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, компенсацію збитків, якщо інше не передбачено договором поруки. Кредитор після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, повинен передати йому документи, що підтверджують це зобов’язання боржника. 

Поручитель, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це боржника. Поручитель має право на оплату за надані послуги боржникові. 

Порука завершується після припинення зобов’язання, забезпеченого нею, або після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, якщо кредитор відмовився взяти належне виконання після настання строки виконання. 

Гарантія – це забезпечення банком, фінансовою установою, страховою організацією (гарантом) належного виконання боржником (принципалом) свого зобов’язку перед кредитором (бенефіціаром). Гарант несе відповідальність перед кредитором за невиконання зобов’язання боржником. Гарантія діє на строк, на який вона видана, і вступає в силу з дня її видачі, не може бути відкликана гарантом. У разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Звернення до гаранта повинно бути викладено в письмовій формі. Гарант має право на оплату за надані послуги боржникові. Гарант має право на регрес до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією, яку він передав кредиторові. Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, яке боржник видає кредиторові в рахунок належних згідно договору платежів.

Застава – це форма забезпечення виконання зобов’язання, при якій кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати кошти з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна. При цьому він має перевагу перед іншими кредиторами цього боржника

Коли предметом застави є нерухоме майно, за загальним правилом відповідний договір має бути засвідчений нотаріально. При заставі нерухомого майна необхідна його державна реєстрація. Також застава може забезпечувати майбутні вимоги кредитора.

Притримання. Цей спосіб забезпечення виконання зобов’язання передбачає, що кредитор, який має законні права на річ, яка повинна була бути передана боржникові або іншій особі, має право у випадку невиконання боржником свого зобов’язання у встановлений строк замість повернення речі притримати її у себе доти, поки боржник не виконає свій обов’язок.

Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, яке боржник передає кредиторові в якості передплати на майбутні платежі згідно з умовами договору, що підтверджує його зобов’язання та забезпечує виконання цих зобов’язань.

Якщо особа, яка внесла завдаток, відповідає за невиконання зобов’язання за договором, то завдаток повністю залишається у власності іншої сторони договору. У випадку, коли отримувач завдатку не дотримується зобов’язань за договором, він зобов’язаний повернути завдаток у подвійному розмірі. 

Для наявності завдатку необхідно виконати дві умови: 1) в договорі або письмовому документі, що підтверджує завдаток, повинно бути чітко вказано, що це завдаток; 2) основне зобов’язання, на виконання якого передається завдаток, повинно вже існувати.

Право довірчої власності – це правовідносини, відповідно до яких одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Таким чином, способи забезпечення виконання зобов’язань в сучасному правовому контексті відіграють важливу роль у забезпеченні стабільності та надійності договірних відносин. Вони мають на меті забезпечити дотримання умов договорів та зобов’язань сторін, а також створюють додатковий рівень відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що знижує ризик порушення договірних зобов’язань. 

Наявність забезпечення виконання зобов’язань стимулює сторони до надійного виконання своїх зобов’язань, оскільки невиконання може мати майнові наслідки через застосування певного виду санкцій. Тому забезпечення виконання зобов’язань є інструментом захисту інтересів кожної із сторін, а також сприяє підвищенню довіри між сторонами договору.