Режим окремого проживання подружжя: як це працює на практиці

• Що говорить законодавство про режим окремого проживання
• Чим керуються суди при встановленні окремого проживання подружжя
• Чому сепарація, а не розлучення: приклади із судової практики

Сепарація або режим окремого проживання – це можливість тимчасово поставити шлюб на паузу. В Україні цей правовий механізм існує вже понад 20 років. Він дозволяє парі жити окремо, не втрачаючи статус подружжя. У цій статті ми розглянемо у чому сенс такого кроку, які правові наслідки він має та як застосовується практично. 

Що говорить законодавство про режим окремого проживання

В Україні інститут окремого проживання з’явився після 2000 року. Передумовою стала ратифікація Угоди між Україною та Турецькою Республікою «Про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах». 

У Сімейному кодексі України механізму сепарації присвячені статті 119 та 120. Основне, що треба знати з цих норм:

• окреме проживання встановлюється лише судом. Іншого шляху не передбачено. Наприклад, пара не може укласти договір та «домовитися» про встановлення цього режиму без суду;
• судове провадження можна ініціювати спільною заявою подружжя або позовом одного з них. У першому випадку ситуація не передбачає спору. Кожен згоден на встановлення сепарації. Друга ситуація виникає, коли один з пари виступає проти окремого проживання;
• єдина підстава для встановлення сепарації – це неможливість або небажання хоча б одного з подружжя проживати разом;
• закон не обмежує тривалості окремого проживання. Тож сепарація встановлюється безстроково;
• щоб «вийти» з режиму окремого проживання, парі достатньо фактично поновити шлюбні відносини. Або ж звернутися до суду із заявою про припинення цього режиму. 

Основне питання: що змінює режим окремого проживання з юридичного погляду? Подружжя не втрачає права та обов’язки чоловіка та дружини. Але цей режим має 2 важливі правові наслідки.

По-перше, зникає презумпція спільної власності подружжя. Протягом строку сепарації не вважатиметься спільним майно, набуте одним із пари. Наприклад, чоловік в період окремого проживання купує квартиру. У разі розлучення дружина не зможе претендувати на це житло. Адже воно вважатиметься приватною власністю чоловіка.

По-друге, не працює презумпція батьківства. Дитина, народжена дружиною після 10 місяців з моменту встановлення режиму сепарації, не вважатиметься автоматично дитиною чоловіка. 

Чим керуються суди при встановленні окремого проживання подружжя

Окрім сімейного законодавства, у цій категорії справ суди постійно застосовують Постанову Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року. 

Зазначена Постанова акцентує на різниці між розірванням шлюбу та сепарацією:

• розлучення та окреме проживання – це різні самостійні правові механізми;
• рішення про розірвання шлюбу доцільне, коли неможливе його подальше збереження або це суперечить інтересам дружини, чоловіка або їхніх дітей;
• сепарація ж встановлюється, коли подружжя не може та / або не бажає проживати разом.

Сепарація відображає принцип вільного вибору місця проживання для кожного з подружжя. Дружина та чоловік мають право на власний вибір у цьому питанні. 

Можна жити окремо й без формального встановлення режиму сепарації. Це не суперечить принципам, закріпленим у Конституції України та чинному сімейному законодавстві. Але варто пам’ятати про правові наслідки. 

Чому сепарація, а не розлучення: приклади із судової практики

У різних публікаціях сепарацію називають «полегшеним» варіантом розлучення або, навпаки, додатковим інструментом для порятунку шлюбу. Тож мотиви вибору цього шляху різні. Ми дослідили декілька судових рішень, щоб зрозуміти чому сімейні пари використовують цей механізм. 

У справі № 723/355/22 про встановлення режиму окремого проживання просила дружина. За її словами спільне життя з чоловіком не склалося. З часом ситуація поступово погіршувалась. Причиною стали несумісність характерів та нездоланні розбіжності. 

Постійні сварки та конфлікти призвели до фактичного припинення шлюбних відносин. Однак подавати позов про розлучення позивачка не хоче у зв’язку з релігійними переконаннями.  

Сторожинецький районний суд Чернівецької області своїм рішенням від 6 травня 2022 року позовну заяву дружини задовольнив та встановив для подружжя режим окремого проживання.

З початком повномасштабного вторгнення рішень щодо встановлення режиму окремого проживання тільки побільшало. Все частіше в описовій частині рішень можна побачити ситуацію, коли дружина виїхала за кордон, а чоловік перебуває в Україні. У таких обставинах сепарація є логічним виходом.

У справах № 465/5896/23 та 636/1241/23  подружжя просили про встановлення режиму окремого проживання. Обставини справ дуже схожі. Дружини з малолітніми дітьми постійно проживають за кордоном. Тож пари не ведуть спільний побут та не мають взаєморозуміння щодо подальшого сімейного життя разом. 

Водночас заявники не бажають розривати шлюб. Адже не хочуть піддавати тиску неповнолітніх дітей, а натомість прагнуть повноцінно здійснювати їх виховання. Але для недопущення майнових суперечок подружжя бажають встановити режим сепарації. 

Механізм окремого проживання  – є дієвим інструментом вирішення конфліктів у сімейних відносинах. Прийняття такого рішення залежить від розгляду фактичних обставин справи та дотримання вимог законодавства. Важливо, щоб встановлення цього режиму не було формальним засобом вирішення майнових спорів, а слугувало інтересам кожної зі сторін.