Як суд заслуховує думку дитини: вік, процедура, вплив на рішення

• Коли суд зобов’язаний заслухати думку дитини
• З якого віку думка дитини має значення
• Як суд з’ясовує думку дитини
• Чи обов’язкова думка дітей для суду

Батьки розлучаються — діти опиняються в центрі конфлікту. Кожен прагне, щоб вони жили саме з ним. А чого хоче сама дитина? Це важливо. Якщо справа дійде до суду, її думка також буде врахована. 

У цій статті розповідаємо, з якого віку суд прислухається до дітей, як це відбувається і який має вплив на рішення про визначення місця проживання.

Коли суд зобов’язаний заслухати думку дитини

Якщо справа стосується особисто дитини або її сім’ї, суддя має з’ясувати її ставлення до ситуації. Це прямо передбачено нормами Сімейного кодексу України. Зокрема, ст. 171 СК України.

Крім того, ст. 12 Конвенції ООН про права дитини також наголошує: слід приділяти належну увагу думці дитини, враховуючи її вік та рівень зрілості.  

Такої ж позиції дотримуються і національні суди. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 178/1957/22 вказує: суд зобов’язаний заслухати думку дитини, якщо вона за своїм віком та рівнем розвитку може самостійно висловити свою позицію. 

Коли ж саме необхідно заслухати дітей? У всіх спорах, що безпосередньо торкаються їх життя:

• визначення місця проживання; 
• участь батьків у вихованні; 
• позбавлення чи поновлення батьківських прав; 
• управління майном, що належить дітям. 

Тобто коли батьки не можуть домовитися і звертаються до суду — діти стають учасниками процесу. Звісно, внаслідок віку та / або особливостей розвитку не кожна дитина може чітко висловитися. Тож тут є нюанси. 

З якого віку думка дитини має значення

Десять років — це не умовна, а законодавчо визначена межа, після якої суд приділяє особливу увагу думці дитини. Це пов’язано з прямою нормою закону: згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Саме тому з цього віку позиція дитини набуває правового значення й підлягає врахуванню судом.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 178/1957/22 прямо вказав: з досягненням 10 років у дітей з’являється право не просто бути вислуханими, а й активно брати участь у вирішенні своєї долі. У тому числі у визначенні місця проживання.

Чи можуть заслуховувати дітей, якщо їм немає 10 років? Можуть, якщо дитина розуміє, про що йдеться, та може чітко висловитися. Тут немає суворої вікової межі. Все залежить від конкретної ситуації. 

Але хто та як це визначає? Для цього суд збирає інформацію від фахівців, які можуть об’єктивно оцінити готовність дитини до опитування:

• думки педагогів, які працюють з дитиною і знають її рівень розвитку;
• позицію органу опіки та піклування, що ґрунтується на комплексній оцінці ситуації;
• результати психологічних тестувань, які показують емоційний стан та рівень зрілості;
• висновки лікарів та психологів щодо здатності сформулювати власні погляди;
• оцінку можливих наслідків — чи не вплине опитування негативно на психічний або фізичний стан.

Наприклад, дитина може бути дуже розвиненою для свого віку і в 7 років розуміти ситуацію та аргументувати свою позицію. Або навпаки — мати особливості розвитку, через які навіть у 10 років опитування стане для неї стресом без жодної користі.

Як суд з’ясовує думку дитини

Часто батьки з жахом уявляють, як їх дитину «допитуватимуть» у судовій залі. Але це не завжди так. Якщо це доцільно, суд дійсно може опитувати дітей особисто. Проте є інші способи дізнатися їх думку. 

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 752/13545/21 пояснив: встановити думку дитини можна не лише шляхом опитування в засіданні, але й через оцінку інших матеріалів. 

Найчастіше це:

• висновок органу опіки та піклування — службові особи відвідують дитину, спілкуються з нею в комфортній обстановці, а потім складають офіційний висновок;
• психологічна експертиза — психолог проводить бесіду та фіксує результати у вигляді експертного висновку;
• відео- або аудіозаписи бесід — дітей опитують у спокійній атмосфері, а запис передають як доказ.

Якщо суд вирішує провести опитування в засіданні, то перше, що він робить — просить батьків вийти із судової зали. Це необхідний та логічний захід. Адже так дитина не боятиметься засмутити або розсердити їх своєю відповіддю. 

Проте в залі обов’язково залишається педагог або психолог. Останній має встановити психоемоційний стан дитини, визначити її інтереси та отримати правдиву думку. 

Психолог допомагає правильно інтерпретувати відповіді. Адже фахівець оцінює не лише слова, а й емоційні реакції, мову тіла, паузи у відповідях. 

Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, передбачають: опитування дітей у суді мають проводити спеціально підготовлені фахівці. Необхідно створити найбільш сприятливе середовище, що враховує вік дітей, рівень зрілості та можливі труднощі у спілкуванні.

Важливо не тільки домогтися відповіді  «з ким ти хочеш жити?», але й встановити набагато глибші речі.

• Чи не сформована думка дитини під впливом одного з батьків? Чи не було погроз, тиску, обіцянок?
• Чи керуються діти власними інтересами, коли висловлюють бажання жити з матір’ю або батьком?
• Як обґрунтовують свою позицію — це справжні бажання чи вони просто повторюють чужі слова?
• Чи усвідомлює дитина наслідки свого вибору?

Наприклад, дочка може сказати: «хочу жити з татом, бо мама сувора». А під час бесіди з психологом з’ясовується, що «сувора» означає «змушує робити уроки та лягати спати вчасно». 

Або навпаки — син каже, що «хоче до мами». Але не може пояснити чому. Повторює одні й ті самі фрази, які явно почув від когось із дорослих. 

Чи обов’язкова думка дітей для суду

Уявіть ситуацію: дитина каже, що хоче жити з татом, бо він дозволяє не робити уроки і грати в комп’ютер цілий день. Або з мамою, бо вона купує все, що забажаєш. 

Очевидно, суд не може просто взяти і виконати таке побажання. Адже це прямо суперечить дитячим інтересам. Тому думка дитини — це лише один з факторів, які враховуються під час вирішення справи по суті. 

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 сказав: суд має не лише врахувати дитячі бажання, а й об’єктивно оцінити всі обставини справи та зібрані докази у сукупності.

Окрім позиції дитини, суддя має взяти до уваги:

• житлові умови кожного з батьків — чи є окрема кімната для дітей, чи безпечне житло, чи підходить воно для дитячих потреб;
• реальні стосунки з батьком та матір’ю — як дитина проводить з ними та як почувається поруч із ними;
• стабільність умов — чи можуть діти залишитися у звичному оточенні, в тій самій школі, з тими самими друзями;
• висновок органу опіки про те, де дітям буде краще з погляду фахівців;
• здатність батьків забезпечити дитячі потреби — не лише матеріальні, а й емоційні, освітні, медичні;
• психологічний стан дитини.

Головне правило: судове рішення має забезпечити найкращі інтереси дітей. Не виконати їх побажання, а саме створити умови, де дитина буде в безпеці, отримає необхідну турботу і зможе нормально розвиватися.

Справи про визначення місця проживання — одні з найчутливіших у сімейному праві. Якщо ви переживаєте розлучення і не можете домовитися щодо дітей, зверніться до досвідчених сімейних адвокатів. Фахівці допоможуть захистити інтереси вашої дитини та ваші права. 

Якщо вам потрібна професійна консультація, скористайтеся контактами на цьому сайті.