З весни 2023 року в українському суспільстві обговорюється тема реєстрованих або «цивільних» партнерств. Причина цьому – публікація законопроєкту № 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств».
Цей проєкт дозволить різностатевим та, що важливо, одностатевим парам укладати цивільні партнерства замість офіційного шлюбу. Це створить альтернативу класичному одруженню.
У цій статті розглянемо суть, особливості та можливі наслідки запровадження інституту цивільних партнерств.
Реєстроване партнерство та шлюб: у чому різниця
Одразу зазначимо, що цивільне партнерство не є шлюбом в розумінні Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органах РАЦС. Він можливий лише між особами різної статі.
Натомість законопроєкт № 9103 визначає реєстроване партнерство як зареєстрований добровільний сімейний союз двох повнолітніх людей однієї чи різної статі. І в цьому його ключова відмінність від шлюбу.
Здавалося б, державі було б простіше внести зміни до чинного законодавства та надати можливість одностатевим парам укладати шлюб. Однак ситуація дещо складніша.
- Визначення шлюбу закріплене в Конституції. Тож для його зміни потрібно ініціювати поправки до Основного закону. Це складно зробити навіть у звичайних обставинах, а в період воєнного стану такі зміни взагалі неможливі.
- Очевидно, так законодавці намагаються виграти час для підготовки суспільства до легалізації одностатевих шлюбів. Цей висновок можна зробити з пояснювальної записки до законопроєкту. Йдеться про те, що наразі одностатеві шлюби – це чутливе питання для практиків окремих релігійних вірувань.
Окремо зазначимо, що цивільне партнерство не дорівнює й проживанню однією сім’єю, яке в суспільстві прийнято називати «цивільним шлюбом».
На сьогодні пари у «цивільному шлюбі» можуть укласти звичайний цивільний договір для врегулювання своїх відносин. Цю можливість їм надає такий важливий принцип цивільного права як свобода договору. Відповідно до цього принципу, сторони є вільними в
укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Але навіть така угода не надасть їм статусу офіційного подружжя. Ст. 21 СК України говорить прямо: проживання однією сім’єю не дає прав та обов’язків подружжя.
Законопроєкт № 9103 передбачає прямо: проживання однією сім’єю ще не є реєстрованим партнерством. Щоб підтвердити факт партнерства та отримати відповідні права, союз необхідно зареєструвати.
Державна реєстрація у цьому випадку необхідна для забезпечення реалізації прав реєстрованих партнерів та офіційного визнання і підтвердження державою факту їхнього партнерства.
Права партнерів та партнерок
Законопроєкт № 9103 передбачає, що реєстровані партнери будуть вважатися один одному близькими родичами.
На що це вплине?
Українське законодавство передбачає безліч випадків, коли дружина, чоловік або близькі родичі мають особливі переваги. Сторони реєстрованого партнерства також матимуть права офіційного подружжя та членів сім’ї.
Проєкт закону надасть партнерам та партнеркам такі права:
- укладати договір, подібний до шлюбного;
- спадкувати один за одним;
- скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності
- мати право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання реєстрованого партнерства;
- не свідчити проти партнера в суді чи в органах внутрішніх справ;
- отримувати соціальні виплати, пенсії та компенсації у разі смерті партнера;
- приймати медичні рішення щодо партнера;
- мати змогу відвідувати партнера у реанімаційному відділенні;
- на офіційне впізнання тіла іншого з реєстрованих партнерів в разі його раптової смерті
- у разі смерті партнера забрати його тіло з моргу, розв’язати організаційні питання щодо поховання тощо.
Вважається що цей законопроєкт спрямований лише на потреби представників ЛГБТК-спільноти, які мають намір легалізувати свої взаємини.
Однак у поточній редакції законопроєкту реєстроване партнерство не обов’язково означає романтичний союз. Воно може бути застосоване в різноманітних обставинах. Наприклад, дві літні самотні жінки, які не мають родичів, зможуть зареєструвати партнерство для взаємопідтримки.
Важливість реєстрованих партнерств в контексті війни
Звісно, законопроєкт № 9103 та інститут реєстрованих партнерств – це відповідь на сучасні виклики. Частково він все ж відповідає потребі у легалізації одностатевих відносин. В умовах війни це питання набуває ще більшої актуальності.
Автори законопроєкту вказують: у складі української армії є тисячі осіб, які перебувають в одностатевих відносинах. У разі поранення чи загибелі ЛГБТК-військового/військової, його/її партнер/партнерка залишається без юридичного захисту чи підтримки держави. Він/вона не матиме права на спадщину, компенсацію чи проживання у спільному житлі, якщо воно було у власності загиблого/загиблої.
Проте варто врахувати й таке:
- Війна несе серйозні ризики загибелі й для цивільних осіб. Тож і для них реєстроване партнерство може стати гарантією захисту прав.
- Інститут реєстрованих партнерств взагалі не є новим питанням для України. У 2017 році було заплановано ухвалення подібного законопроєкту в рамках євроінтеграційних процесів. Однак реалізація цієї ідеї відбулася тільки зараз, що великою мірою викликано війною.
- Впровадження інституту реєстрованих партнерств вкотре підкреслить різницю між Україною та країною-терористкою. Україна розробляє новий правовий механізм для зміцнення гарантій прав людини, а росія продовжує систематично ігнорувати ці права.
На наше переконання інститут цивільних партнерств є сучасним, необхідним та важливим кроком. Це інструмент для зміцнення юридичних гарантій захисту не лише для представників ЛГБТК+, а для всіх громадян, незалежно від статі, сексуальної орієнтації та мети укладення такого партнерства.

(5 оцінок, середнє 4,80 з 5)