«Я тобі — будинок, ти мені — догляд». У двох словах саме так виглядають відносини з довічного утримання.
Та чи безпечно передавати комусь свою власність в надії на гідний догляд? Чи вигідно разом з майном брати на себе обов’язки з утримання іншої людини? Як захистити свої інтереси обом сторонам?
У цій статті проаналізуємо сутність договору довічного утримання, його ризики та відмінності від схожих правочинів.
Механізм договору довічного догляду: як це працює
У цих відносинах завжди є дві сторони:
- відчужувач — той, хто потребує догляду та готовий «відписати» своє майно доглядальнику. Відчужувачем може бути людина будь-якого віку та стану здоров’я. Інколи відчужувачі укладають договір не для себе, а на користь третьої особи — передають своє майно, а догляд отримує інша людина;
- набувач — людина або організація, яка бере на себе функцію довічного утримання. Якщо мова йде про набувача-фізособу, то ним можуть стати лише повнолітні та повністю дієздатні люди.
В угоді можуть брати участь одразу декілька набувачів та відчужувачів. Прикладом є договір довічного утримання між батьками та дітьми. Так відчужувачами є подружжя, а набувачами — їхні дочки або сини. В такому випадку діти несуть солідарні обов’язки з догляду батьків.
Механізм цих відносин простий. Відчужувач передає набувачеві певне майно, а набувач доглядає та/або утримує відчужувача до кінця його життя.
Найчастіше в обмін на догляд передається житлова нерухомість: будинок або квартира. Проте закон дає змогу відчужувати будь-яке нерухоме та рухоме майно, що має значну цінність. Про цей аспект сторони домовляються самостійно.
Коли набувач стає власником майна за договором довічного утримання?
Варто розуміти: як тільки сторони укладуть угоду, набувач стане власником майна. Він зможе законно переоформити його на себе та використовувати на власний розсуд.
Проте вільно розпоряджатися власністю не вийде. До смерті відчужувача він не зможе продати, обміняти, подарувати, заставити чи будь-яким іншим способом відчужити майно. Це своєрідний важіль впливу та гарантія того, що набувач виконає свої зобов’язання.
Якщо за угодою передається житлова нерухомість, у документі можна зафіксувати право колишнього власника й надалі проживати в цьому житлі.
Ситуація для прикладу: старенька бабуся потребує догляду та готова передати свою єдину квартиру в обмін на утримання. Проте виселятися з єдиного житла їй нікуди. Тоді в договорі довічного догляду можна передбачити право бабусі жити у квартирі до кінця свого життя. Необхідно обов’язково визначити, в якій саме частині помешкання вона може проживати.
Інша ситуація: відчужувачем стає подружжя, яке володіє квартирою на праві спільної сумісної власності та передає її набувачеві в обмін на догляд. Що буде з майном у разі смерті одного з відчужувачів? В цьому разі для набувача нічого не змінюється. Він не зможе розпоряджатися квартирою до смерті другого з подружжя.
Умови договору довічного утримання: що варто передбачити
Насамперед варто визначити, в чому полягатиме догляд та утримання. Сторони домовляються про це на власний розсуд. Цю частину угоди варто зрозуміло та детально прописати, адже від цього залежатиме якість її виконання.
Які види утримання та догляду можна передбачити:
- медичне обслуговування — ліки, процедури, медичні послуги, які має забезпечити набувач, їхня регулярність, приблизна вартість та інші важливі деталі;
- харчування — кількість приймань їжі на добу, калорійність, наявність конкретних продуктів тощо;
- побутові послуги — прибирання, прання, інша хатня допомога;
- грошове забезпечення — сума, черговість платежів тощо;
- будь-які інші види догляду, що прийнятні обома сторонами.
Що буде, якщо прописати ці умови не надто детально? Уявімо, що набувач не надто добросовісно опікується відчужувачем. Останній звертається до суду, аби домогтися належного виконання обов’язків від іншої сторони.
В такому випадку спір вирішуватиметься на засадах «розумності та справедливості». Але це оціночні поняття, які для кожного означають щось своє. За таких умов отримати бажаний результат вкрай складно.
Тому радимо укладати договір довічного догляду разом із досвідченим юристом. Він допоможе правильно сформулювати умови, щоб ваші інтереси були надійно захищені.
Ризики: чи можна оскаржити договір довічного утримання
Сторони уклали угоду, чітко прописали в ньому всі умови, і певний час все було добре. Аж раптом набувачеві або відчужувачу «захотілося» вийти з цих відносин або стало невигідно виконувати домовленості. Що робити?
Закон дає можливість розірвати договір у судовому порядку на вимогу відчужувача або набувача.
Якщо набувач недобросовісно виконує свої обов’язки, відчужувач може просити суд розірвати угоду та повернути йому майно. В цьому випадку набувач ризикує залишитися ні з чим. Йому не компенсують навіть тих витрат, яких він зазнав під час виконання обов’язків.
Інколи розірвання відносин вимагає сам набувач. Це буває у випадку, якщо він не може виконувати договір та утримувати відчужувача з об’єктивних причин.
Наприклад, його матеріальне становище істотно погіршилося, і зникла можливість забезпечувати догляд за іншою людиною. Тоді суд може припинити договір довічного утримання, залишивши право власності набувача на частину майна. Розмір цієї частини залежить від того, як довго набувач виконував угоду.
Відчужувач не приймає виконання договору: як бути?
На практиці трапляються ситуації, коли набувач прагне надати відповідний догляд, а відчужувач його не приймає. Наприклад, відмовляється від харчування або викидає ліки. Або навіть змінює місце проживання, не повідомивши набувача.
В такому випадку набувач об’єктивно не має змоги виконати свої обов’язки, а відчужувач може звернутися до суду та вимагати розірвання угоди.
Якщо справа дійшла до суду, набувачеві варто надати докази належного виконання своїх обов’язків. Це можуть бути чеки за купівлю ліків чи продуктів, квитанції зі сплати комунальних послуг, фото- чи відеоматеріали, покази свідків.
Крім того, набувач може звернутися до суду, щоб розірвати договір у зв’язку з істотною зміною обставин. Адже вимоги відчужувача змінилися, а домовитися з ним не вдається. Додатково набувач може просити суд компенсувати йому втрати, які він поніс під час виконання угоди.
Щоб убезпечити себе від такої ситуації в майбутньому, в договорі довічного догляду варто передбачити місце виконання угоди — конкретну адресу, за якою буде перебувати відчужувач. Також не зайвим буде прописати обов’язок відчужувача повідомляти набувача про зміну місця проживання.
Набувач втратив можливість надавати догляд: чи обов’язково розривати договір?
Якщо у набувача виникли труднощі з виконанням договору довічного догляду, не потрібно одразу розривати угоду. На цей випадок закон передбачає заміну «доглядальника». Ним може стати будь-який член родини набувача або інша особа. Проте відчужувач має надати свою згоду на таку заміну. В іншому випадку, угоду доведеться припинити, а майно повернути колишньому власнику.
Відмінності договору довічного утримання від схожих правочинів
Іноді замість укладення угоди про довічний догляд люди намагаються «обійтися» заповітом або договором дарування. Рідше — спадковим договором. Мовляв, ти мене доглядай, а я зроблю тебе своїм спадкоємцем або подарую квартиру. Чому не варто так робити?
Між заповітом, спадковим договором, даруванням та угодою про довічне утримання є суттєві відмінності.
Заповіт. По-перше, спадкове майно залишається у власності відповідача до його смерті. Навіть якщо вас внесли у заповіт, ви не отримуєте жодних прав на майно до моменту відкриття спадщини.
По-друге, заповідач має право змінити заповіт та «викреслити» вас із кола спадкоємців у будь-яку мить. Доглядальник може сумлінно виконувати свої обов’язки, витратитися на утримання, а в результаті залишитися без обіцяного майна.
Крім того, якщо у заповідача є родичі, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, вам доведеться розв’язувати ще й це питання.
Спадковий договір. За своєю природою ця угода схожа на договір довічного догляду. Власник майна покладає на спадкоємця певні обов’язки, а останній отримає спадщину за їх сумлінне виконання. Тобто право власності у доглядальника виникне тільки після смерті відчужувача. Ризики майже ті самі, що і за наявності заповіту.
Договір дарування. Сенс дарування в його безоплатності. За законом дарувальник не має права вимагати від обдаровуваного певних дій чи послуг на свою користь.
Проте він може зобов’язати останнього щось зробити на користь третьої особи. Наприклад, жінка дарує квартиру своїй подрузі за умови, що та доглядатиме її маму. Такий обов’язок можна закріпити в договорі дарування. Якщо нова власниця не виконає свої зобов’язання, можна розірвати угоду в суді та вимагати повернення дарунка.
Якщо ви плануєте укладати договір довічного утримання або будь-яку іншу угоду, варто проконсультуватися з юристом. Він допоможе коректно сформулювати умови та передбачити необхідні механізми захисту ваших прав.
(5 оцінок, середнє 4,80 з 5)
Loading... 
Медичне право 
