Свідоцький імунітет лікаря: чи можуть вас допитати як свідка

• У чому значення свідоцького імунітету лікаря
• Що таке лікарська таємниця та чим вона регулюється
• Що робити, якщо лікаря намагаються допитати як свідка

Інформація про стан здоров’я пацієнта — чутливі дані. Цю частину життя законодавство ретельно оберігає. Саме тому лікарі зобов’язані дотримуватися лікарської таємниці та мають так званий свідоцький імунітет. Це важлива частина якісної медичної допомоги та безпеки пацієнтів.

У цій статті поговоримо, в чому полягає сенс свідоцького імунітету та як він втілюється на практиці.   

У чому значення свідоцького імунітету лікаря

Сенс свідоцького імунітету — не тільки у можливості не свідчити. Він має більш глобальне значення. Цей механізм прямо впливає на стосунки між лікарем та пацієнтом, а також на медичну практику в цілому. Мова йде про наступне:

• довіра пацієнтів. Імунітет свідка допомагає зберегти довірливі стосунки між медичним фахівцем та його пацієнтами. Це також сприяє відкритому обміну інформацією про медичні випадки та їх наслідки;
• незалежність професійної практики. Фахівці повинні приймати рішення на основі медичних знань та досвіду, без страху перед зовнішніми впливами. Свідоцький імунітет — гарантія захищеності та безпеки;
• право пацієнта на конфіденційність. Свідоцький імунітет лікаря гарантує збереження конфіденційної інформації пацієнта. 

Щоб коректно застосувати цей алгоритм, насамперед важливо знати: яка саме інформація захищена лікарською таємницею.   

Що таке лікарська таємниця та чим вона регулюється

Обов’язок медичного фахівця зберігати лікарську таємницю закріплений у багатьох нормативно-правових актах. 

Клятва лікаря, затверджена Указом Президента України від 15.06.1992 р. № 349 зобов’язує лікаря берегти лікарську таємницю та не використовувати її на шкоду людині. 

Конституція України у ч. 2 ст. 32 в цілому захищає конфіденційну інформацію про людину.  Зокрема, забороняє збирати, зберігати, використовувати та поширювати такі дані без згоди особи. Порушити цю заборону можна лише в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та прав людини.   

Дещо розширюють цю норму ч. ч. 1-2 ст. 14 ЗУ «Про захист персональних даних». Поширення персональної інформації про людину передбачає дії щодо передачі таких даних за її згодою. Поширювати такі відомості без згоди «власника» можна лише:

• у випадках передбачених законом;
• в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та задля проведення Всеукраїнського перепису населення.

Частина 1 ст. 40 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» забороняє медпрацівникам та іншим особам, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо конфіденційну інформацію про громадянина, розголошувати ці дані.

За цією нормою розголошенню не підлягає інформація про:

• хворобу; 
• медичне обстеження, огляд та їх результати; 
• інтимну і сімейну сторони життя громадянина. 

Виняток з цього правила може бути передбачений законом.  

Рішення Конституційного Суду України у справі К. Г. Устименка від 30 жовтня 1997 р. визначає, яка медична інформація належить до конфіденційної:

• свідчення про стан здоров’я людини; 
• історія її хвороби;
• мета запропонованих досліджень і лікувальних заходів; 
• прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.

За своїм правовим режимом ці дані — інформація з обмеженим доступом. Усі вищезазначені відомості становлять лікарську таємницю і не можуть бути розголошені без згоди пацієнта чи його законних представників. 

Що робити, якщо лікаря намагаються допитати як свідка

На практиці, правоохоронні органи або суд можуть ініціювати допит лікаря щодо відомостей, які становлять лікарську таємницю. 

Зокрема, у кримінальному провадженні покази лікаря можуть стосуватися потерпілих або осіб, що притягуються до кримінальної відповідальності.  

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України закріплює свідоцький імунітет лікарів. Зокрема, п. 4 ч. 2 ст. 65 КПК України визначає, що лікарі  та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи, не можуть допитуватися як свідки про відомості, які становлять лікарську таємницю Розголошувати таку інформацію можна лише за письмовою згодою особи, яка довірила ці відомості лікарю (або за згодою її законних представників).

Але що робити лікарю, якщо його  «змушують» давати такі покази? Важливо знати наступне. 

1. Ви маєте право відмовитися від давання свідчень на підставі п. 4 ч. 2 ст. 65 КПК України. Таку відмову краще оформити письмово та подати до органу або посадової особи, які ініціювали ваш допит.

2. Якщо ви погоджуєтеся свідчити без згоди пацієнта та/або його законних представників, вас можуть притягнути до відповідальності за розголошення лікарської таємниці.

Ваші дії можуть кваліфікувати за ст. 145 КК України. Ця норма передбачає відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці, що спричинило тяжкі наслідки.

1. Ви можете надати такі свідчення, але тільки за письмовою згодою особи або її законних представників. Важливо зафіксувати, в якому об’ємі та з якою метою розкриватиметься ця інформація. Якщо свідчення стосуються неповнолітнього пацієнта (до 14 років), згоду мають надати його батьки.

2. Обов’язок зберігати лікарську таємницю не зникає навіть після смерті особи, якої стосується ця інформація. 

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання таких даних здійснюється відповідно до ЗУ «Про інформацію». 

У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду (ч. 5 ст. 39  ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»)

Таким чином, згоду про розголошення медичних відомостей щодо померлого можуть надати члени сім’ї або близькі родичі. Адже у разі смерті особи саме вони можуть виступати потерпілими у кримінальних провадженнях та сторонами у цивільних справах.

До речі, у цивільному процесі свідоцький імунітет лікарів викликає багато питань. 

Адже норма щодо нього взагалі була виключена з Цивільного процесуального кодексу України. У ст. 70 ЦПК України є перелік осіб, які не можуть допитуватися як свідки. Лікарів серед них немає.  

З цього випливає, що під час цивільних спорів лікар не звільняється від обов’язку свідчити в суді, навіть якщо його свідчення зачіпають лікарську таємницю. Звісно, така норма суперечить іншим положенням щодо нерозголошення такої інформації. 

Але що робити на практиці? У цій ситуації варто підготувати заперечення до суду про допит лікаря як свідка. Важливо посилатися на норми Цивільного кодексу України та ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», що містять заборону на розголошення лікарської таємниці та право особи на її дотримання. 

Врахуйте, що відмова лікаря від надання свідчень має бути мотивованою та обґрунтованою. Рішення про ваш допит чи відмову від нього прийматиме суд. Залежно від обставин справи, суддя має зважити:

• чи виправдане розкриття лікарської таємниці у цьому випадку;
• яке значення має ця інформація для справи;
• чи допустимо у цій ситуації відійти від права пацієнта на конфіденційність.

Відмова лікаря від давання показань — це непроста ситуація, яка завжди несе ризики. Щоб максимально захистити свої інтереси та обрати правильну стратегію дій, радимо проконсультуватися з адвокатом. Фахівець дослідить вашу ситуацію та надасть персоналізований план дій. 

Щоб проконсультуватися з адвокатами Mitrax, зв’яжіться з нами за контактами на цьому сайті.