Згода пацієнта на медичне втручання: що важливо знати лікарям

• Що означає та чим передбачена згода на медичне втручання 
• Медичне втручання без згоди пацієнта: коли це дозволено 
• Що варто знати про відмову пацієнта від медичної допомоги
• Потенційні ризики для лікарів 

«Фіксувати все» – золоте правило лікарів. Згода пацієнта, відмова від лікування, підстави для медичного втручання без згоди – все має бути задокументовано. Саме це мінімізує юридичні ризики. У цій статті розберемося як діяти лікарям у разі згоди або відмови пацієнта від медичного втручання.    

Що означає та чим передбачена згода на медичне втручання 

У законодавстві немає конкретного терміну, який би визначав поняття згоди пацієнта на медичну допомогу. Проте її сенс та значення випливають з норм, якими вона передбачена. 

• Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою (ч. 3 ст. 284 Цивільного кодексу України).
  
• Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування (ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Далі – Основи).
  
• Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи (ст. 5 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицини від 04 квітня 1997 року, не ратифікована Україною).
  
• Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним (ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За своєю суттю згода на медичне втручання – це свідоме та вільне рішення людини отримувати медичну допомогу з метою діагностики, профілактики або лікування. Хто може давати таку згоду? Сам пацієнт, якщо він досяг 14 років. Також це право мають законні представники (батьки, опікуни), якщо пацієнт молодше 14 років або визнаний недієздатним. 

Про що саме необхідно поінформувати пацієнта чи його представників? 

• Стан здоров’я, діагнози пацієнта.
• Мета проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів.
• Прогноз можливого розвитку захворювання. У тому числі наявність ризику для життя і здоров’я (ст. 3, ч. 3 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

Необхідно ознайомити пацієнта з будь-якими документами, що стосуються здоров’я та обмеження повсякденного функціонування людини. Також доцільно повідомити пацієнта про тривалість, наслідки та альтернативні методи лікування у разі їх наявності.  

Медичне втручання без згоди пацієнта: коли це дозволено 

Є випадки, коли закон допускає надання медичної допомоги без згоди пацієнта або його законних представників. Ця можливість передбачена ч. 2 ст. 43 Основ. Згода на медичне втручання не потрібна за умови 2 критеріїв:

• існує пряма загроза життю пацієнта. Наприклад, людину доставили в лікарню із серйозними травмами після ДТП. Якщо не надати допомогу оперативно, вона загине;
• неможливо отримати згоду пацієнта або його законних представників з об’єктивних причин. Той же приклад – пацієнта доставлено у важкому стані без свідомості, нікого з родичів поруч немає. 

Ситуація ніби-то очевидна. Але й вона може обернутися для лікарів юридичними проблемами.

У разі медичного втручання без інформованої згоди важливо зафіксувати у медичній документації підстави надання допомоги та причини неотримання згоди пацієнта. Відсутність цих даних збільшує шанси на притягнення лікарів до відповідальності. 

Що варто знати про відмову пацієнта від медичної допомоги

Закон надає право пацієнту відмовитися від лікування за певних умов. У ч. 4 ст. 43 Основ наведені критерії, яким має відповідати така відмова:

• наявність повної цивільної дієздатності у пацієнта. Це повнолітні особи, а також неповнолітні, які набули повної цивільної дієздатності. В іншому випадку, якщо неповнолітня особа відмовляється від лікування, а батьки проти цього рішення – відмова неповнолітнього не приймається;
• усвідомлення своїх дій та здатність ними керувати. Необхідно переконатися, що людина правильно розуміє наслідки такої відмови.  

У рішенні ЄСПЛ по справі «Арская проти України» (2014 р.) Суд зазначав: 

«Навіть попри те, що після смерті С. місцеві органи влади зрештою дійшли висновку, що його психічний стан не впливав на його здатність приймати рішення, Суд вважає, що питання щодо юридичної значимості відмови С. від життєво важливого лікування необхідно було розглянути у доречний час, а саме коли медичний персонал утримувався від надання запропонованого лікування відповідно до рішення пацієнта. 

З погляду статті 2 Конвенції чітка позиція з цього питання була необхідною на той час, щоб виключити ризик прийняття пацієнтом рішення без повного усвідомлення важливості визначеного лікування. 

Значною мірою це ключове питання було неналежним чином розглянуто лікарями під час госпіталізації С. через те, що національне законодавство у цій сфері недостатньо ефективно визначало умови, за яких відмова від лікування була правочинною і обов’язковою для медичного персоналу».

Відмова від медичного втручання має бути зафіксована письмово. Проте законодавство не встановлює форми для такої відмови. Виняток можемо зустріти у формі № 063-2/о “Інформована згода  та оцінка стану здоров’я особи або дитини   одним з батьків або іншим законним    представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики”, що містить відмітку про відмову від щеплення та її причини. Якщо письмове підтвердження неможливо отримати, слід скласти акт про відмову від втручання у присутності свідків. 

Потенційні ризики для лікарів 

Надання медичної допомоги без згоди пацієнта може призвести до проблем із законом. У разі відсутності згоди, її неналежного оформлення або недостатньої поінформованості пацієнта, лікарю може загрожувати:

• цивільна відповідальність – позов від пацієнта про відшкодування шкоди;
• кримінальна відповідальність – наприклад, ст. 140 КК України, якщо дії лікаря зумовили настання тяжких наслідків;
• дисциплінарна відповідальність.

Інший ризиковий момент – ненадання допомоги пацієнту, від якої він сам і відмовився. Адже чіткий баланс між правом пацієнта на відмову від лікування та обов’язком лікаря рятувати життя все ще відсутній.

Ключове значення має правильно зафіксована відмова від лікування. Якщо її немає або вона оформлена неналежно, лікарю може загрожувати обвинувачення за ст. 139 КК України, а також цивільна та дисциплінарна відповідальність.  

Бажаєте уникнути юридичних проблем, з якими часто стикаються лікарі та медзаклади? Заручіться підтримкою адвоката, що спеціалізується на медичній сфері. Замовляйте консультацію за контактами на цьому сайті.