Юридичні нюанси сурогатного материнства та інших ДРТ: хто, коли та як може їх використати

• Що таке ДРТ та кому вони показані
• Чим регулюється ДРТ: нормативні акти та договори
• Сурогатне материнство: умови та перелік документів для його застосування 
• Договір про СМ: що він має передбачати
• Форма, предмет та умови договору СМ

Право стати матір’ю або батьком – законне та невіддільне. Проте інколи фізіологічні причини стають на заваді його реалізації. На щастя, медицина крокує вперед. Тож якщо парі не вдається стати батьками, можна скористатися допоміжними репродуктивними технологіями (далі по тексту – ДРТ).

У цій статті поговоримо про юридичний аспект цієї делікатної теми. Ви дізнаєтеся чим регулюється використання ДРТ та які договори укладаються у цій сфері. 

Що таке ДРТ та кому вони показані

Це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, процеси запліднення та розвитку ембріонів до їх перенесення у матку здійснюються в умовах in vitro. Тобто поза живим організмом. Всі дії проходять в лабораторному спецпосуді або іншому контрольованому середовищі.    

Важливий аспект: для використання репродуктивних технологій мають бути медичні показання. Пара не може на власний розсуд відмовитися від «природного» народження дитини на користь ДРТ. Застосувати ці методи можна тільки після обстеження та встановлення відповідного діагнозу.   

Які показання до застосування ДРТ:

• жіноче безпліддя. А саме відсутність маткових труб, порушення росту фолікулів та овуляції, ендометріоз тощо;
• чоловіче безпліддя. Наприклад, безпліддя нез’ясованого генезу, еректильна дисфункція, імунологічні фактори (аутоантитіла та аглютинація сперматозоїдів) тощо.

Повний перелік показань зазначається у п. 3.1. Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», затвердженому наказом МОЗ України від 09.09.2013 р. №787.

Чим регулюється ДРТ: нормативні акти та договори

Застосування допоміжних репродуктивних технологій давно закріплено в законодавстві. Мова йде не тільки про спеціальні порядки та закони, але й про більш загальні нормативно-правові акти. А саме:

• ст. 48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

Ця норма передбачає, що штучне запліднення та імплантація ембріона здійснюється в умовах та за порядком, що встановлені державою. Всі маніпуляції здійснюються за медпоказаннями повнолітньої пацієнтки та за умови письмової згоди подружжя. Збереження лікарської таємниці та анонімності донора обов’язкове;

• ч. 7 ст. 281 Цивільного кодексу України. Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством;
• ст. 123 Сімейного кодексу України. Ця норма регулює визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій;
• Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», затверджений наказом МОЗ України від 09.09.2013 р. № 787 (далі – Наказ № 787);
• Правила реєстрації актів цивільного стану, затверджені наказом Міністерства юстиції України №3307/5 від 24.12.2010 року (далі – Правила).

У сфері ДРТ часто укладаються різноманітні договори, які регулюють відносини між учасниками процесу. Вони стосуються усіх.  Біологічних батьків, сурогатних матерів, донорів репродуктивного матеріалу, а також клінік, що надають послуги.

Ось типові договори у цій сфері:

• договір про надання медичних послуг – участь у відповідній програмі ДРТ.  Укладається між закладом охорони здоров’я та пацієнтами;
• договір про донацію гамет або ембріонів. Укладається між клінікою та донором;
• договір сурогатного материнства (СМ). Укладається між генетичними батьками та сурогатною матір’ю.

На практиці саме останній вид договору викликає найбільше питань. Адже сурогатне материнство – специфічний процес, що зачіпає багато морально-етичних аспектів. Особливості участі в СМ та специфіку укладення цих договорів пропонуємо розглянути нижче.

Сурогатне материнство: умови та перелік документів для його застосування 

Сурогатне материнство – це один із видів ДРТ. Це абсолютно законна методика лікування безпліддя в Україні. Її проведення регулюється Наказом № 787. Зокрема, ним визначено важливі умови для проведення СМ:

• наявність медичних показань сурогатного материнства – п. 6.2. Розділу VI Наказу № 787;
• документи, необхідні для проведення сурогатного материнства – п. п. 6.10., 6.11. Розділу VI Наказу № 787;
• подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною;
• сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо).

Для проведення СМ сурогатна мати та майбутні батьки дитини мають зібрати та надати пакет документів. Зокрема, з боку сурогатної матері мають бути:

• заява сурматері;
• копія її паспорта;
• копія свідоцтва про шлюб або про розлучення. Одиноких жінок це не стосується;
• копія свідоцтва про народження дитини або дітей;
• для заміжніх жінок – згода чоловіка на її участь у програмі СМ за формою, наведеною в додатку 19 до Наказу № 787. 

Подружжя, в інтересах якого здійснюється СМ, має надати свій перелік документів:

• заява щодо застосування ДРТ;
• копії паспортів;
• копія свідоцтва про шлюб;
• нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору між сурогатною матір’ю та жінкою (чоловіком) або подружжям – п. 6.11. Розділу VI Наказу № 787.

Як бачите, Наказ №787 визначає договір між подружжям та сурматір’ю обов’язковим. Його укладають та підписують до проведення будь-яких маніпуляцій. Цей етап надважливий. Розглянемо специфіку таких угод. 

Договір про СМ: що він має передбачати

На законодавчому рівні відносини між батьками та сурогатною матір’ю майже не врегульовані. Закон не диктує сторонам їх взаємні права та обов’язки. Тому всі ці умови якнайкраще треба прописати у договорі.

Що обов’язково слід передбачити в угоді? Абзац 2 ст. 638 ЦК України визначає істотними (необхідними) умовами договору наступне: 

• предмет договору – що саме він регулює; 
• умови, що визначені законом як істотні або необхідні для цього виду договорів – у випадку з СМ таких умов немає; 
• умови, які вважають істотними самі сторони.

Оскільки, законодавство мало регулює договір сурогатного материнства, його істотними умовами є предмет та умови, щодо яких сторони дійшли згоди та визначили для себе основними.

Ще одне важливе питання: а хто буде сторонами договору? Зазвичай, це майбутні батьки, сурогатна мати та інколи лікувальний заклад, що надає медичні послуги по програмі ДРТ.

Що потрібно знати про сторони угоди?

• Майбутні батьки – за законом батьками у програмі СМ може бути саме подружжя. Чоловік та жінка, що зареєстрували свій шлюб. Обов’язковими умовами для проведення сурогатного материнства є наявність медичних показань. Підписати договір можуть обидва з подружжя або хтось один.
• Сурогатна матір. Нею може бути повнолітня дієздатна жінка, що має власну здорову дитину. А також за умови добровільної письмової заяви та за відсутності медичних протипоказань.

Законодавство не встановлює, до якого віку жінка може бути сурматір’ю. Передбачена лише нижча межа – не молодше 18 років. Ще одна обов’язкова умова – це відсутність генетичного зв’язку з майбутньою дитиною. Тобто, для запліднення використовується біологічний матеріал обох батьків або одного з батьків і донора.

Інколи ще однією стороною відносин є заклад охорони здоров’я, що надає послуги за програмою ДРТ. У цьому випадку ми радимо укладати 2 окремі договори. Перший – між лікувальним закладом та батьками. Другий – між сурматір’ю та батьками. Це допоможе чітко розмежувати права та обов’язки учасників СМ.  

Форма, предмет та умови договору СМ

Договір між сурогатною матір’ю та жінкою, чоловіком або подружжям укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. Ви узгоджуєте всі умови, а потім звертаєтеся до нотаріуса. І підписуєте угоду в його присутності. 

Предмет договору – виношування сурматір’ю дитини та надання заяви, в якій жінка погоджується з тим, що подружжя будуть зареєстровані батьками дитини в органах ДРАЦС. 

Щодо умов договору, то доцільно передбачити наступне:

• зазначення конкретного медичного закладу, який здійснюватиме процедуру штучного запліднення. Зазначення лікарні, де буде спостерігатися протягом вагітності та народжувати сурогатна матір;
• місце, де протягом вагітності буде проживати сурматір;
• обов’язок сурогатної матері дотримуватися вказівок лікарів протягом вагітності, дотримуватися графіка оглядів, проходження медичних процедур;
• обов’язок сурматері передати дитину батьками та надати згоду на реєстрацію генетичних батьків батьками дитини в органах ДРАЦС із зазначенням конкретного строку;
• обов’язок генетичних батьків забрати новонароджену дитину;
• розмір компенсації, яку отримує сурогатна матір. Витрати на медичне обслуговування, харчування, одяг для вагітних, компенсація за виношування вагітності;
• відповідальність обох сторін у випадку порушення чи невиконання умов договору, штрафні санкції, порядок вирішення спору;
• конфіденційність: обов’язок обох сторін не розголошувати інформацію про сторони, предмет договору та факт народження дитини;
• строки та порядок виплати компенсацій та витрат сурогатній матері;
• строк припинення договору.

Окремо варто описати форс-мажорні обставини. Зокрема, порядок припинення договору та розмір компенсації у разі ненастання вагітності. Наслідки народження дитини з генетичними вадами. Порядок реєстрації народження дитини у разі розірвання шлюбу між генетичними батьками до її народження.

Укладення договору СМ – це задача із зірочкою. Адже договір регулює специфічні відносини, щодо яких у законодавстві й досі немає спеціальних  норм. Тож перед на етапі вибору клініки та до укладення угоди, радимо залучати кваліфікованих юристів. Адвокати з медичного права Mitrax проконсультують вас та допоможуть уникнути багатьох ризиків.